Міністерство праці та соціальної політики України
Щ
одо роботи за сумісництвом для працівників бюджетної установиЛист від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09
У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто <...> лист і повідомляється.
Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим в Мін’юсті 30.06.93 р. за № 76.
Згідно з пунктом 1 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Тобто
працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9-00 до 18-00) роботу як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.
Визначення терміна «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7.
Ненормований робочий день
— це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).У пункті 3 Рекомендацій зазначається, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.
Стаття 8 Закону України «Про відпустки» встановлює працівникам з ненормованим робочим днем додаткову відпустку саме за характер праці, а не лише за роботу понад встановлену норму робочого часу. Таким чином, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі перелічені вище фактори.
На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про відпустки» працівникам, які працюють на умовах ненормованого робочого дня,
надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору у межах встановленої семиденної тривалості розглянутої додаткової відпустки.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Тобто для працівників, які працюють за сумісництвом на 0,5 посадового окладу, ненормований робочий день не застосовується.
Отже,
бухгалтер бюджетної установи має право працювати за сумісництвом.За основним місцем роботи, крім щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні, йому може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, тривалістю від 1 до 7 календарних днів, а на роботі за сумісництвом він має право лише на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Додаткова відпустка за ненормований робочий день сумісникам не надається
У листі, що коментується, Мінпраці розглянуло умови праці та надання відпустки бухгалтеру бюджетної установи, який працює за сумісництвом.
Нагадаємо, що раніше у статті «Робота за сумісництвом» («Оплата праці», 2008, № 3, с. 4) ми вже розглядали особливості такої популярної форми трудових відносин, як сумісництво.
Норма частини 2 ст. 21 КЗпП дає можливість фізичній особі разом з основним місцем роботи укласти один або декілька трудових договорів за сумісництвом. Таким чином, законодавство не обмежує сумісництво за кількістю трудових договорів, що можуть укласти працівники. Водночас щодо деяких категорій працівників існує низка обмежень на роботу за сумісництвом. Обмеження на сумісництво відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП можуть запроваджуватися:
— законодавством;
— колективним договором або угодою сторін.
Законодавчо встановлені обмеження діють, наприклад, щодо державних службовців. Такі категорії не мають права виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької та творчої діяльності.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.93 р. № 245 (далі — постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну України від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення № 43).
Для працівників державних
підприємств обмеження на роботу за сумісництвом установлює Положення № 43. Так, відповідно до п. 4 цього документа керівники, заступники керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (цехів, відділів, служб, лабораторій тощо) не мають права працювати за сумісництвом. Як і державні службовці, вони можуть займатися виключно науковою, викладацькою, медичною та творчою діяльністю. Нагадаємо: згідно з розділом 4.1 Класифікатора професій ДК 003-2005 до професійної групи «Керівники» віднесено всі посади зі словами: «голова», «директор», «начальник», «завідувач», «менеджер», «головний», «майстер» тощо.Згідно з п. 1 постанови № 245
робітники, фахівці та службовці державних підприємств, установ та організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору.На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина
у вільний від основної роботи час. Тобто працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, з 9-00 до 18-00) роботу як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом. Додамо, що виняток становлять висококваліфіковані фахівці, яким дозволяється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за сумісництвом у робочий час до 4 годин на тиждень зі збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи (п. 11 Положення № 43).Обмеження на сумісництво
відповідно до п. 2 Положення № 43 можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ та організацій спільно з профспілковими комітетами, але тільки до працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їх здоров’я та безпеці виробництва. Тобто працівники не можуть працювати за сумісництвом на державних підприємствах, в установах та організаціях на визначених колдоговором посадах (роботах), небезпечні умови праці на яких визначаються за результатами атестації робочих місць. Такі обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.Також щодо працівників
державних підприємств установлено обмеження тривалості роботи за сумісництвом. Так, згідно з постановою № 245 для цієї категорії тривалість робочого часу за сумісництвом не повинна перевищувати:— у робочі дні — 4-х годин;
— у вихідні дні — тривалості повного робочого дня;
— загальна тривалість за місяць — половини місячної норми робочого часу.
Зазначене так само стосується і працівників-сумісників бюджетних установ та організацій. Ураховуючи викладене (посада «бухгалтер» не стосується керівників, а також якщо бухгалтер не є держслужбовцем) Мінпраці в листі, що коментується, підсумовує:
бухгалтер бюджетної установи має право працювати за сумісництвом.При цьому слід ураховувати особливості, пов’язані з установленням для працівників такого особливого режиму робочого часу, як ненормований робочий день.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) і п. 3 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації), компенсацією за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу є надання додаткової
відпустки до 7 календарних днів.Конкретна тривалість
додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій, або посад або трудовим договором.Окремо слід звернути увагу на те, що при встановленні ненормованого робочого дня необхідно враховувати норму п. 2 Рекомендацій, згідно з якою
ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем .Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може встановлюватися. Але стосується ця норма тільки для основної посади.
Тому для працівника, який працює за сумісництвом на 0,5 посадового окладу, ненормований робочий день не застосовується.
Про те, що
додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вони працюють за нормованим робочим часом, Мінпраці зазначало й раніше, у листі від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06.Отже, додаткова відпустка за ненормований робочий день може надаватися тільки за основним місцем роботи:
— у разі повної зайнятості працівника — за умови включення посади до Переліку професій та посад працівників, для яких установлюється ненормований робочий день та надається у зв’язку з цим додаткова відпустка;
— при встановленні працівнику неповного робочого часу — тільки тоді, якщо трудовим договором (наказом) передбачено роботу на умовах неповного робочого тижня, але з повним робочим днем (тобто якщо тривалість щоденної роботи не зменшено, а зменшено кількість днів роботи протягом тижня).
Зауважимо, що на практиці зустрічаються випадки, коли колективним договором не передбачено надання додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем, зайнятим як неповний робочий день, так і неповний робочий тиждень.
Також слід додати щодо інших видів додаткових відпусток для сумісників.
Додаткова оплачувана відпустка у зв’язку з навчанням (навчальна відпустка) — надається тільки за основним місцем роботи, за сумісництвом — не надається (ст. 15 Закону № 504). Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку без збереження заробітної плати згідно з п. 14 ст. 25 Закону № 504 (лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06).
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), надається тільки за основним місцем роботи. Якщо жінка працює за сумісництвом, то на період такої соціальної відпустки, що надається за основною роботою, на посаді за сумісництвом за її бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати.
Людмила ТРОХИМЕНКО, економіст-аналітик
