МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ПОРЯДКУ ПОВЕРНЕННЯ СУМ, ЗАЙВО ВИПЛАЧЕНИХ ПРАЦІВНИКУ вНАСЛІДОК ЛІЧИЛЬНОЇ ПОМИЛКИ
Лист від 23.10.2009 р. № 248/06/186-09
Юридичне управління Міністерства <...> в межах своєї компетенції повідомляє наступне.
Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13).
За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування
не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.
Начальник юридичного управління І. Тубелець
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
П
раво роботодавця на відрахування із зарплати працівників надміру виплачених сум
На практиці нерідкісні випадки, коли при нарахуванні зарплати бухгалтер припускається арифметичної помилки, унаслідок чого, наприклад, працівнику може бути виплачено зарплату в більшому розмірі. Чи можна утримати із заробітної плати працівника надміру нараховану та отриману ним суму без його згоди? Як оформити таке утримання?
Перш за все зауважимо, що приклади лічильних помилок було наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13. Так, у цій постанові зазначено, що до лічильних помилок належать, наприклад, неправильність в обчисленнях, двократне нарахування зарплати за той самий період тощо.
Мінпраці в листі, що коментується, посилаючись на ст. 127 КЗпП, зауважило, що
за наявності лічильних помилок роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування із зарплати працівника надміру виплачених сум не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми. При цьому, як зазначає відомство, згода працівника для відрахування таких сум не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.Цей висновок Мінпраці є досить спірним. Звернемося до тієї ж ст. 127 КЗпП. У ній зазначено:
«Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для... повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок… якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахувань. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця... з дня виплати неправильно обчисленої суми».Як бачимо, відрахування із зарплати працівників для повернення зайво виплачених сум можуть провадитися за відсутності заперечень такого працівника. Це ж підтверджує і п. 24 постанови ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13:
«При вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди повинні враховувати, що... вимоги про повернення працівником... сум, зайво виплачених унаслідок лічильних помилок... розглядаються судами в тому випадку, якщо роботодавець не має можливості провести утримання із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження) або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильність у розрахунках, двократне нарахування зарплати за той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з нарахуванням помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору».При цьому, як указується в п. 24 постанови ВСУ від 24.12.99 р. № 13, роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами ст. 233 КЗпП —
протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.Однак з наведених посилань не зовсім зрозуміло, як має бути встановлено відсутність у працівника заперечень на здійснювані відрахування: це має бути прямо виражена згода (наприклад, у письмовій формі) або достатньо власне факту відсутності заперечень працівника.
Тому для уникнення спірних моментів, що можуть призвести до звернень до суду з боку працівників, роботодавцям можна рекомендувати в таких випадках згоду працівника на відрахування з його зарплати зайво виплачених сум підтверджувати його письмовою заявою або словами «Не заперечую» разом із підписом на відповідному наказі керівника під словами «Ознайомлений».
Згодом перерахунок заробітної плати працівнику необхідно оформити бухгалтерською довідкою із зазначенням причин, що викликають такий перерахунок. Результат перерахунку включається до розрахунково-платіжної відомості того місяця, в якому його було здійснено.
Слід пам’ятати:
якщо строк видання наказу минув і роботодавець у встановлені законодавством строки не звернувся до суду з відповідною вимогою про стягнення, утримати ці суми із зарплати працівника неможливо. При цьому незгода працівника повернути незаконно виплачену йому суму не звільняє підприємство, установу від обов’язку відшкодувати незаконно витрачені кошти. У такому разі настає матеріальна відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі. Підстави та умови матеріальної відповідальності працівників, у тому числі й керівників за шкоду, заподіяну підприємству (установі), викладено у главі ІХ КЗпП (ст. 130 — 138).Для покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду необхідно довести наявність підстав та умов, передбачених ст. 130 КЗпП. А тому спочатку визначається винна особа, дії (бездіяльність) якої призвели до шкоди.
У цьому випадку до винних осіб, зокрема, може бути віднесено: працівника кадрової служби (у разі надання до бухгалтерії неправильних даних про відпрацьований час працівника), працівника бухгалтерії (який припустився помилки, у тому числі лічильної).
При виявленні безпосередніх осіб, причетних до заподіяння шкоди, спричиненої виплатою зайвих сум, вони зобов’язані відшкодувати шкоду.
Стосовно обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівника зауважимо таке. Так, відповідно до ст. 128 КЗпП і ст. 26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством, — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП).
Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. Строки звернення до органів, що розглядають трудові спори, а також порядок розгляду таких спорів викладено у главі ХV КЗпП (ст. 221 — 2411).
Людмила ТРОХИМЕНКО, економіст-аналітик
