У день звільнення за строковим трудовим договором працівник перебуває на лікарняному

Одразу зазначимо, що правила трудового законодавства про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності поширюється лише на ті випадки, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи роботодавця. Це правило чітко випливає з норм ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, припиненню трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії перебування працівника на лікарняному не перешкоджає, оскільки строк трудового договору було встановлено за погодженням сторін, тобто за згодою працівника та роботодавця. Тому при настанні строку закінчення трудового договору працівника, який перебуває на лікарняному, слід звільнити на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (у зв’язку із закінченням строкового трудового договору). При цьому звільнення провадиться за наказом роботодавця без заяви працівника та без попереднього повідомлення працівника про майбутнє вивільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до ст. 39¹ КЗпП якщо після закінчення строку трудового договору (пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Тому роботодавцеві необхідно ретельно стежити за закінченням строку трудового договору, адже пропуск строку на звільнення працівника, прийнятого на роботу за строковим договором, означає, що працівник автоматично вважається таким, який працює за трудовим договором, укладеним на невизначений строк (п. 1 ст. 23 КЗпП).

Таким чином, наказ про звільнення має бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього. Однак днем звільнення в наказі має бути зазначено останній день дії строкового трудового договору (у цьому випадку — 10.11.2010 р.).

Стосовно оплати листків непрацездатності слід зазначити, що звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення. При цьому листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а в порядку, встановленому ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III, тобто за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи. Це підтверджується листами Мінпраці від 27.08.2007 р. № 514/020/99-07 та від 20.08.2008 р. № 548/020/153-08 і Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності від 06.08.2004 р. № 05-31-1137, від 21.04.2010 р. № 04-29-794.

Тобто роботодавець зобов'язаний оплатити весь період хвороби (лікарняний, що починається в період роботи застрахованої особи та закінчується вже після її звільнення).

Із суми лікарняних справляються тільки внески до Пенсійного фонду. У той же час при нарахуванні виплат уже звільненим працівникам на такі виплати

Однак роботодавцю слід утримати з суми лікарняних податок з доходів фізичних осіб та відобразити його в