МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО РОЗ'ЯСНЕННЯ ДЕЯКИХ ПИТАНЬ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Лист від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10
У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто <…> звернення і в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Оскільки законодавчо не встановлена форма
графіка відпусток, він складається у довільній формі.Враховуючи те, що Закон України «Про відпустки» поширюється на всіх громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, то норма Закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана і у випадку, коли на підприємстві працює три особи.
Пунктом 1.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286 та зареєстрованої в Мін'юсті 30.11.2005 р. за № 1442/11722, передбачено, що форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації.
До первинної облікової документації
для визначення кількісного складу працівників належить і табель обліку використання робочого часу.Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-ПВ (термінова, піврічна) «Звіт про використання робочого часу», затвердженої наказом Держкомстату України від 27.12.2007 р. № 467 та зареєстрованої в Мін'юсті 11.01.2008 р. за № 15/14706,
підставою для складання звіту є:форми первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі — підприємства): накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; довідки й інші офіційні документи, що підтверджують відсутність працівника на роботі;
укладений колективний договір підприємства;
документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.
Враховуючи вищезазначене,
ведення табеля обліку використання робочого часу для підприємств з невеликою чисельністю також є обов'язковим.Особова картка працівника (типова форма № п-2) вищезазначеного наказу Держкомстату
є основним документом з обліку особового складу на підприємстві.Особові картки ведуться на всіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності (у тому числі незалежно від кількості працівників на підприємстві).
Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За статтею 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною.
Зазначеною вище нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.
Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини, або кратній 7.
Роз'яснення Мінпраці від 20.07.95 р. № 06-2555 «Про поділ щорічної відпустки працівників, яка надається в календарних днях», яким передбачалася така умова поділу відпустки на частини, втратило чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про відпустки», який було введено в дію з 1 січня 1997 року.Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством (стаття 28 Закону України «Про відпустки»).
Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи.
У разі порушення роботодавцем норм законодавства про працю за результатами перевірки
посадові особи Держнаглядпраці мають право вносити їм приписи про усунення виявлених порушень; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством.Так, згідно з частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю —
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Відповідно до статті 1886 цього Кодексу невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів —
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заступник директора Департаменту В. Мостовий
Коментар редакції
Мінпраці про відпустку та відповідальність роботодавця за порушення норм законодавства про працю
У листі, що коментується, Мінпраці акцентувало увагу роботодавців на ряд питань відносно обов’язковості ведення деяких форм обліку і здійснення визначених організаційно-правових заходів у трудових відносинах. Розглянемо основні моменти.
1
. Про графік відпусток.Мінпраці роз’яснило, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях (у тому числі з невеликою кількістю працівників) обов’язковим є складання таких документів:
— графіка відпусток;
— табеля використання робочого часу (типова форма № П-5);
— особових карток працівників (типова форма № П-2).
Черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом
за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації та доводяться до відома всіх працівників підприємства, установи та організації. Графік відпусток складається у довільній формі, оскільки нормативними документами не затверджений та особої типової форми не має.Складання графіка відпусток
не залежить від кількості працівників.Слід зазначити, що Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) не встановлює конкретного строку затвердження графіків надання відпусток, проте в Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.84 р. № 213 (далі — Типові правила). Пунктом 20 Типових правил передбачено, що графіки відпусток складаються на кожний календарний рік
не пізніше 5-го січня. Сьогодні на практиці бюджетні установи дотримуються зазначеного терміну.Нагадаємо, що роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток. Як правило, на підставі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника видається наказ або розпорядження, яке підписує керівник. Наказ видається у двох примірниках, один (оригінал) залишається у відділі кадрів, другий (копія) передається до бухгалтерії для нарахування відпускних. У наказі зазначаються прізвище, ім’я, по батькові працівника, посада (або місце роботи); вид, дата початку та строк відпустки, а також обов’язково вказується, за який робочий рік надається відпустка.
Крім того, на власника покладається обов’язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку. Також працівникам кадрової служби у розділі «Відпустки» особової картки працівника (типова форма № П-2) слід зазначити вид відпустки, за який період вона надається, дату початку та закінчення, підставу надання відпустки.
2.
Про звітність та облік робочого часу.Мінпраці звернуло увагу на заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-ПВ (термінова, піврічна) «Звіт про використання робочого часу», затвердженої наказом Держкомстату від 27.12.2007 р. № 467. Слід зазначити, що цей наказ
втратив чинність з 15 січня 2010 року відповідно до наказу Держкомстату від 26.10.2009 р. № 404. Відтепер (з 15.01.2010 р.) усі показники форми № 3-ПВ відображаються у формі державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці».Також Мінпраці зазначає, що ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489 та є обов'язковим для підприємств з невеликою кількістю. Про те, що являє собою табельний облік робочого часу, для чого він застосовується, як заповнюється, особливості його заповнення в окремих випадках див. у газеті «Оплата праці», 2009, № 21, с. 18 — 26.
3. Про деякі особливості надання відпусток.
Мінпраці нагадало, що поділ щорічної відпустки на частини — це законодавчо передбачена можливість, а не обов’язок роботодавця, який може взагалі не погодитися її поділити, або запропонувати свої умови поділу. Крім цього, відомство вказало, що на сьогодні законодавством не передбачені умови для надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.
4. Про порушення законодавства про відпустки.
Мінпраці зазначає, що контроль за дотриманням законодавства про працю, у тому числі про відпустки, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи.
У листі, що коментується, відомство вказало на розміри адміністративного штрафу, які накладаються на посадових осіб згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 1886 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення норм законодавства про працю, у тому числі про відпустки.
Які ж можуть бути порушення законодавства про працю з боку роботодавців?
Нагадаємо: відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону № 504 забороняється ненадання щорічної відпустки повної тривалості протягом 2-х років підряд, а також ненадання відпустки протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці. Також ч. 2 ст. Закону № 504 передбачено, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше ніж 12 місяців після закінчення року, за який надається відпустка.
Статтею 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки (ратифікована Україною у травні 2001 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України) передбачено, що безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається і використовується не пізніше як протягом одного року, а залишок щорічної оплачуваної відпустки — не пізніше як протягом 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка. Причому будь-яка угода про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією є недійсною або забороняється (ст. 12 цієї Конвенції).
Тому факт ненадання, а також невикористання працівником відпустки за декілька попередніх років поза межами, визначеними Законом № 504, є грубим порушенням трудового законодавства як з боку роботодавця, так і з боку працівника. Таку позицію висловлює Мінпраці в листі від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07.
Наталія ІВЛЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
