Про відповідальність за порушення норм у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

В обраному У обране
Друк
Редакція ОП
Оплата праці Червень, 2010/№ 12
Лист від 12.05.2010 р. №

Державний центр зайнятості

Про відповідальність за порушення норм у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

Лист від 12.05.2010 р. № ДЦ-04-3038/0/6-10

 

Державний центр зайнятості — виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за дорученням голови правління Фонду розглянула <…> звернення <…> щодо виконання вимог Указу Президента України від 26.02.2010 р. № 275/2010 у частині здійснення аналізу законодавства у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і повідомляє таке.

 

До запитання 1: яку відповідальність передбачено чинним законодавством для підприємства та його посадових осіб у разі, якщо соціальні внески було нараховано та утримано, але перераховано несвоєчасно?

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі — Закон) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг).

У разі

недостатності в роботодавців коштів на виплату заробітної плати і сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюються у пропорційних сумах.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Якщо роботодавці несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 Закону.

Так, статтею 38 Закону встановлено, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати і неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, які сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків роботодавцями або неповної їх сплати роботодавці сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається в розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Посадові особи роботодавців, винні у несвоєчасній та неповній сплаті страхових внесків, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 1653 Кодексу України про адміністративні правопорушення несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю,

у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню [за] аналогічні правопорушення,

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

До запитання 2: чи дійсно на сьогодні штраф застосовується до підприємства-страхувальника тільки в разі, якщо під час перевірки виявлено, що суму заробітної плати, на яку нараховуються внески, не відображено в розрахунковій відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття?

Розрахункова відомість до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) складається на підставі даних бухгалтерського обліку. Тому якщо страхувальник помилково або навмисно не включив будь-які виплати до фонду оплати праці, з якого нараховуються страхові внески до Фонду, і не нарахував страхові внески, то він не може в розрахунковій відомості відобрази ти інший фонд оплати праці, ніж за даними бухгалтерського обліку. Інакше при складанні розрахункової відомості у страхувальника виникне заборгованість (недоїмка). Наявність недоїмки є передумовою для включення такого страхувальника до плану перевірок районного центру зайнятості.

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці від 18.12.2000 р. № 339, якщо платник страхових внесків до Фонду припустився в Розрахунковій відомості помилок за минулі звітні періоди та виявив їх самостійно, то він має відкоригувати такі показники в наступному звітному періоді та самостійно сплатити суми донарахованих внесків (недоїмки) та пені, якщо такі є.

У такому разі, коли роботодавець самостійно до початку перевірки виявив помилки, правильно донарахував страхові внески, нарахував пеню та перерахував до Фонду відповідні суми, то

на такого роботодавця штраф не накладається.

 

До запитання 3: якщо в розрахунковій відомості відображено суму коштів, на яку має бути нараховано страхові внески, але на неї внески не нараховано або нараховано, але сплачено несвоєчасно, чи дійсно нараховується тільки пеня?

Відповідно до статті 38 Закону роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати і неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, які сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. Штраф накладається в розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У разі якщо страхові внески нараховано, але сплачено несвоєчасно або не в повному обсязі, роботодавець буде зобов'язаний тільки сплатити недоїмку та пеню.

 

До запитання 4: при сплаті санкцій яка саме ставка НБУ приймається для розрахунку санкцій?

Відповідно до частини першої статті 38 Закону пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла

на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Моментом сплати є день отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу).

 

До запитання 5: чи зобов'язаний роботодавець повідомляти центр зайнятості про майбутнє звільнення? Які санкції в разі ненадання такого повідомлення?

Відповідно до статті 492 Кодексу законів про працю України та частини п'ятої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»

при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності повідомляють про це не пізніше ніж за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, зазначаючи підстави і строки вивільнення, назви професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення надсилають списки фактично вивільнених працівників, указуючи в них інвалідів.

Таке повідомлення має здійснюватися за встановленими формами № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» і № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників», затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних

стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та використовуються для фінансування заходів щодо працевлаштування і соціального захисту працівників, які вивільняються.

 

Директор Державного центру зайнятості,
 керівник виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
 державного соціального страхування України на випадок безробіття
 В. Галицький

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТРАХУВАЛЬНИКІВ ПЕРЕД ФОНДОМ СОЦСТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

 

У листі, що коментується, Державний центр зайнятості (далі — ДЦЗ) нагадав важливі моменти, пов'язані з відповідальністю страхувальників та їх посадових осіб за порушення у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та зайнятості населення. Так, ДЦЗ роз'яснив таке.

1. Внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (далі — Фонд) сплачуються роботодавцями одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі й при виплаті авансу.

При недостатності в роботодавців коштів на виплату заробітної плати і сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюються у пропорційних сумах.

2. Якщо роботодавці несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, установлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі — Закон № 1533), а посадові особи роботодавців, винні у несвоєчасній та неповній сплаті страхових внесків, притягуються до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 38 Закону № 1533 у разі несвоєчасної чи неповної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму недоїмки, штраф та пеню.

Штраф

накладається в розмірі прихованої суми виплат, на які згідно із Законом № 1533 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми. Інших штрафів Законом № 1533 не передбачено.

З такого формулювання щодо розміру штрафу виникає запитання: коли сума виплат, що підлягають включенню до бази обкладення страховими внесками, вважається прихованою?

На нашу думку, зазначений штраф може бути застосовано тільки в разі, якщо суму виплат, що підлягають обкладенню внесками до Фонду, не відображено ні в даних бухгалтерського обліку, ні в розрахунковій відомості. З роз'яснень ДЦЗ, наведених у листі, що коментується, можна зробити такі висновки.

Штраф застосовується

в разі, якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплатив страхові внески з виплат, що включаються до бази для обкладення внесками до Фонду, і не відобразив такі виплати в розрахунковій відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду (далі — розрахункова відомість).

Ситуацію, коли виплати, що включаються до бази для обкладення страховими внесками, відображено в розрахунковій відомості, але не показано в бухгалтерському обліку, ДЦЗ вважає практично неможливою, оскільки розрахункова відомість складається на підставі даних бухгалтерського обліку. Якщо ж таке трапляється, то у страхувальника при складанні розрахункової відомості виникне недоїмка, наявність якої є підставою для перевірки. Від штрафу, що загрожує підприємству, якщо виплата, включена до розрахункової відомості, але не відображена з будь-яких причин у бухгалтерському обліку, підлягає обкладенню страховими внесками, урятує лише самовиправлення. Нагадаємо, що раніше в листі від 08.01.2003 р. № ДЦ-09-43 ДЦЗ розглядав цю ситуацію серед тих випадків, коли штраф не застосовується.

Крім того, за несвоєчасну або неповну сплату страхових внесків передбачено

адміністративну відповідальність винних у цьому посадових осіб. Відповідно до ст. 1653 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків до Фонду тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємства в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 грн.). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ті самі правопорушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.).

3. У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів суму не сплачених до Фонду страхових внесків.

Варто додати, що з приводу ненадходження сплачених страхових внесків

з вини банку ДЦЗ висловився раніше в листі від 10.03.2009 р. № 1695/0/6-09. Позиція його солідарна з іншими фондами соціального страхування: страхові внески, списані з рахунків платників та не перераховані на рахунок Фонду з вини банку, повторно не сплачуються і штрафні санкції до платника не застосовуються . Водночас страхувальник має пам'ятати: незважаючи на те, що страхові внески сплачено, до моменту їх фактичного зарахування на рахунки фондів на суму таких внесків у нього виникає заборгованість перед відповідними фондами, що має бути відображено у звітності.

4. У разі коли роботодавець

самостійно до початку перевірки виявив помилки, правильно донарахував страхові внески, нарахував пеню та перерахував до Фонду відповідні суми, штраф не накладається.

5. У разі якщо страхові

внески нараховано (відображено в розрахунковій відомості), але сплачено несвоєчасно чи не в повному обсязі, роботодавець буде зобов'язаний тільки сплатити недоїмку та пеню, тобто штраф не застосовується. Зауважимо, що аналогічну позицію в цій ситуації ДЦЗ займав і раніше в листі від 08.01.2003 р. № ДЦ-09-43.

6. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. При цьому моментом сплати є день отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу).

7. У разі

неподання або порушення строків подання роботодавцем форм № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Нагадаємо, що зазначені форми звітності затверджено наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420. Їх має бути подано до служби зайнятості в такі строки:

— звіт за формою № 4-ПН (план) — не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників;

— звіт за формою № 4-ПН (факт) — у десятиденний строк після звільнення працівників.

Повідомляти державну службу зайнятості (подавати зазначені звіти) потрібно тільки в разі запланованого вивільнення працівників і тільки на підставах, перелічених у п. 1 ст. 40 КЗпП. В інших випадках (звільнення працівників за власним бажанням, за угодою сторін, за порушення трудової дисципліни та з інших підстав, крім п. 1 ст. 40 КЗпП) подавати ні форму № 4-ПН (план), ні форму № 4-ПН (факт) не потрібно.

 

Людмила ТРОХИМЕНКО, економіст-аналітик

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд