Теми статей
Обрати теми

Право фізичної особи на податковий кредит

Редакція ОП
Стаття

Право фізичної особи на податковий кредит

 

З 1 січня поточного року стартувала кампанія декларування доходів, отриманих громадянами у 2009 році. Законодавством передбачені випадки обов’язкового подання декларації до податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи, а також закріплено право громадян подавати декларацію для отримання податкового кредиту. Значне коло осіб зацікавлено можливістю скористатися правом на податковий кредит та повернути надмірно сплачені суми податку з доходів фізичних осіб. Щодо реалізації цього права громадянами й поговоримо в цій статті.

Наталія ІВЛЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Використані документи

Закон № 889 —

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Інструкція № 442 —

Інструкція про податковий кредит, затверджена наказом ДПАУ від 22.09.2003 р. № 442.

Лист № 14312

Оглядовий лист ДПАУ від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717.

 

Загальні положення

Нагадаємо, що декларація про доходи за 2009 рік подається фізичною особою

до 1 квітня 2010 року до державної податкової інспекції за місцем її проживання. Коли ж громадянин подає декларацію виключно для отримання податкового кредиту, то строк подання декларацій не обмежується 1 квітня, а може надаватися особою в такому разі до 31 грудня 2010 року включно, тобто до кінця поточного року. Про це йшлося в листах ДПАУ від 12.05.2006 р. № 5379/6/17-0716, від 13.08.2007 р. № 9813/5/17-0716, від 18.02.2008 р. № 3057/7/17-0217.

Фізична особа може подати декларацію особисто (датою подання буде вважатися дата її реєстрації) або надіслати поштою (датою її подання вважатиметься дата здійснення поштового відправлення, зазначена на штампі відділення зв’язку).

У цьому році форма декларації та додатки до неї, порядок їх заповнення

залишилися без змін. Процедура декларування майже не відрізняється від кампанії декларування минулого року. Про те, хто має подавати декларацію про доходи, які доходи підлягають декларуванню, як правильно заповнити таку декларацію та про відповідальність за неподання декларації ви можете дізнатися зі статті «Декларування доходів громадян за 2008 рік» // «Оплата праці», 2009, № 5, с. 21 — 26. При цьому деяким категоріям громадян слід урахувати зміни, які були внесені до Закону № 889. Це стосується оподаткування сум заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що дорівнює 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. А також підтверджено право фізичної особи на податковий кредит за процентами, сплаченими банку за користування іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті (див. лист ДПАУ від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217 // «Оплата праці», 2010, № 2, с. 27 — 29).Тепер пропонуємо перейти до розгляду основних нюансів щодо реалізації права фізичної особи на отримання податкового кредиту.

Отже, звернемося до визначення податкового кредиту.

Згідно з

п. 1.16 Закону № 889 та п.п. 1.9 Інструкції № 442 податковий кредит — це сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом № 889.

Слід зазначити, що

п. 5.4 Закону № 889 уводить певні обмеження права платників податку на одержання податкового кредиту, зокрема, якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Крім того, право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року має виключно платник податку — резидент України, який має ідентифікаційний номер. Податковий кредит може застосовуватися виключно до доходів, одержаних протягом року платником податку у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Фізичні особи — підприємці та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (самозайняті особи),

не мають права на нарахування податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб щодо свого річного оподатковуваного доходу, одержаного у межах провадження їх діяльності, тому що такий дохід не є заробітною платою. Але якщо у таких осіб є основне місце роботи і вони отримують заробітну плату, то вони зможуть скористатися таким правом щодо доходів у вигляді заробітної плати. Цього права також не мають усі інші особи, які одержують доходи, відмінні від заробітної плати (наприклад, пенсіонери, які отримують пенсію за віком або інвалідністю, військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ).

Нагадаємо, що платник податків, який претендує на податковий кредит, зобов’язаний вести облік отриманих протягом року доходів та понесених витрат у Книзі обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, форму якої затверджено

наказом ДПАУ від 16.10.2003 р. № 490.

 

Перелік витрат, що включаються до податкового кредиту

Перелік витрат, що дозволено включити до складу податкового кредиту, наведено в

п. 5.3 Закону № 889. Зокрема, до них відносяться фактично понесені витрати у вигляді:

— частини суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених фізичною особою, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із

ст. 10 Закону № 889 (п.п. 5.3.1);

— суми коштів або вартість майна, переданих фізичною особою у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу звітного року (

п.п. 5.3.2);

— суми коштів, сплачених фізичною особою на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такої особи, іншого члена її сім’ї першого ступеня споріднення (

п.п. 5.3.3);

— суми витрат фізичної особи на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такої фізичної особи, так і членів її сім’ї першого ступеня споріднення (

п.п. 5.3.5);

— суми витрат фізичної особи зі штучного запліднення, незалежно від того, перебуває вона у шлюбі з донором, чи ні;

— оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини (

п.п. 5.3.6).

Тепер зупинимось окремо на деяких видах витрат, які дозволяється включити до податкового кредиту.

 

Податковий кредит за процентами, сплаченими за іпотечним кредитом

Відповідно до положень

п. 1.5 Закону № 889 та п.п. 1.5 Інструкції № 442 іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п’яти повних календарних років для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу.

Зазначимо, що індивідуальні (окремі) гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах відповідно до

п.п. 1.10.1 Закону № 889 не є житловою нерухомістю, тому на них не можуть бути розповсюджені норми п.п. 5.3.1 та ст. 10 Закону № 889.

Як зазначає ДПАУ в

листі № 14312, право на податковий кредит щодо іпотеки має фізична особа, яка надасть податковому органу, зокрема, копії договорів, які одночасно відповідають таким умовам:

— кредит має бути отриманий від банку чи іншої фінансової установи (зокрема, кредитної спілки) — резидента;

— у кредитному (фінансовому) договорі має бути зазначено, що його цільове призначення — придбання житла;

— до фінансового договору про іпотечний кредит в обов’язковому порядку має бути укладений іпотечний договір, який є невід’ємним додатком до договору про іпотечний кредит;

— обидва договори мають бути нотаріально засвідчені (Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV);

— договір про іпотечний кредит укладено на термін не менш ніж 5 років;

— заставою по іпотечному договору є нерухомість житлового призначення — (квартира, кімната, будинок), яке придбається, або житловий будинок, який будується на земельній ділянці, яка належить на праві власності позичальнику такого кредиту, і на яке отримано кредит;

— житло, придбане (побудоване) на іпотечний кредит, згідно з паспортними даними платника податку, що звертається за податковим кредитом, є основним місцем його проживання (місцем реєстрації);

— договір про іпотечний кредит та іпотечний договір мають бути укладені після 01.01.2004 р. (після набрання чинності

Закону «Про іпотеку» та Закону № 889). Зауважимо, що ця думка ДПАУ, на наш погляд, є незаконною, оскільки у Законі № 889 відсутні відповідні норми. Тому в разі якщо кредитний договір було укладено до 01.01.2004 р., але при цьому він відповідає всім згаданим вимогам, фізична особа має право включити до податкового кредиту частину фактично сплачених процентів за кредитним договором. Але, ураховуючи непохитну позицію ДПАУ, скоріше за все таке право фізичної особи доведеться відстоювати в судовому порядку.

До цих документів необхідно додати платіжні документи, які свідчать про перерахування фізичною особою коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів) (

п.п. 3.1.1 Інструкції № 442). При цьому не має значення в якій валюті понесені витрати фізичною особою — в національній чи іноземній. Нагадаємо, що раніше, згідно з позицією ДПАУ, правом на податковий кредит могли скористатися лише ті особи, які сплатили проценти за кредитом у національній валюті.

Слід зазначити, що відповідно до

п. 10.1 Закону № 889 право платника на податковий кредит виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. Згідно з роз’ясненнями, наданими Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності листом від 12.02.2007 р. № 06-10/10-138, таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документа такого платника податку) об’єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України». Таку ж саму позицію підтримує і ДПАУ у своїх листах від 12.03.2009 р. № 1060 /г/17-0714, № 5073/7/17-0717; від 23.06.2009 р. № 2802/П/17-0714; від 30.07.2008 р. № 5513/с/17-0714. З цього випливає, що використати право на податковий кредит фізична особа зможе, якщо згідно з паспортними даними це житло є основним місцем її проживання (місцем реєстрації). У зв’язку з цим, поки будівництво житла не буде завершено, то фізична особа не матиме права на податковий кредит (див. консультацію «Податковий кредит для фізичних осіб у 2010 році» // «Вісник податкової служби України», 2010, № 4, с. 26). Водночас згідно з роз’ясненнями Міністерства фінансів України (див. лист від 25.01.2007 р. № 31-20030-05-18/1283) підтвердженням визначення платником податків основним його місцем проживання житла, що будується, є відповідний пункт кредитного договору. Отже, сміливі платники податків, керуючись цими роз’ясненнями за умови, що в кредитному договорі буде такий пункт, можуть спробувати відстояти своє право на податковий іпотечний кредит у суді.

Нагадаємо, що згідно з

п. 10.5 Закону № 889 право на включення до складу податкового кредиту суми процентів за іпотечним кредитом надається платнику податку не частіше ніж один раз на 10 календарних років починаючи з року, в якому об’єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися. Якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення, що перевищує 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до складу податкового кредиту за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Якщо фізична особа отримує декілька іпотечних житлових кредитів, то право на податковий кредит виникає у неї лише

за одним таким кредитом, забезпеченим одним предметом іпотеки, який особа визначає як основне місце проживання. Це підтверджується цілою низкою листів ДПАУ від 28.02.2007 р. № 4082/7/17-0217; від 16.03.2009 р. № 1153/о/17-0714, № 5282/7/17-0717; від 12.08.2009 р. № 3597/д/17-0714, № 17298/7/17-0717.

Відповідно до

п. 3.1.1 Інструкції № 442 частина суми процентів, що включається до складу податкового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених фізичною особою протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою

К = МП : ФП

,

де К — коефіцієнт;

МП — мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП — фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Слід зазначити, що право на податковий кредит надається одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого знаходиться об’єкт іпотеки. При цьому кредитна угода має бути підписана обома членами такого подружжя, або одним з членів подружжя за наявності нотаріально завіреної довіреності іншого члена подружжя на таке підписання.

Якщо таке подружжя розлучається, то право на податковий кредит буде мати фізична особа, у власності якого залишається за домовленістю сторін або за рішенням суду такий об’єкт іпотеки.

Якщо внаслідок розлучення подружжя, об’єкт іпотеки поділяється між колишніми членами подружжя, то право на податковий кредит мають обоє колишні члени подружжя, відповідно до розподіленого між ними обов’язку з погашення суми такого кредиту та процентів за ним, якщо такий розподіл дозволено кредитним іпотечним договором (

п. 3.1.8 Інструкції № 442).

Якщо член подружжя, який мав таке право, помирає або визнається за рішенням суду померлим чи безвісно відсутнім, то таке право переходить до іншого члена подружжя, починаючи з процентів, сплачених з початку звітного року, на який припадає така смерть або таке рішення суду (

п. 3.1.9 Інструкції № 442).

Зазначимо, що фізична особа достроково позбавляється права на податковий кредит у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді особи за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такої втрати) (

п. 3.1.11 Інструкції № 442).

 

Податковий кредит за сумами коштів або вартості майна, переданих фізичною особою у вигляді пожертвувань або благодійних внесків

Звертаємо увагу на те, що законодавством передбачено певні обмеження розміру таких витрат (

від 2 до 5 % включно) від суми загального оподатковуваного річного доходу фізичної особи. Тобто, якщо така сума коштів або вартість майна, що були передані у звітному податковому році у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, становитиме менше 2 % від суми його загального оподатковуваного річного доходу, то така сума не може включатися до податкового кредиту (п.п. 3.2 Інструкції № 442). Також, якщо така сума буде перевищувати 5 % від суми його загального оподатковуваного річного доходу, то розмір такого перевищення теж не буде включатися до податкового кредиту.

Відповідно до

ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР неприбутковими установами та організаціями є:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Відразу зауважимо, що згідно з

п.п. 9.7.7 Закону № 889 забороняється надавати благодійну чи спонсорську допомогу органам державного управління та органам місцевої влади або створеним ними благодійним фондам чи іншим неприбутковим організаціям, або за їх дорученням — третім особам, якщо надання такої благодійної допомоги є попередньою чи подальшою умовою видачі платнику податків будь-яких дозволу, ліцензії, узгодження, державної послуги чи іншого рішення на його користь або прискорення такої видачі (спрощення його процедури);

б) благодійні фонди і благодійні організації, створені в порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, у тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії, громадські організації інвалідів та їх місцеві осередки, створені згідно із Законом України «Про об’єднання громадян», науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади III — IV рівнів акредитації, внесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідники, музеї-заповідники;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки, створені в порядку, визначеному законом;

г) інші, ніж визначені у абзаці «б», юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;

д) спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

е) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому законом;

є) житлово-будівельні кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, утворені у порядку, визначеному законом;

ж) професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом;

з) асоціації, інші добровільні об’єднання органів місцевого самоврядування, зареєстровані в порядку, визначеному законом.

При цьому фізична особа

не зобов’язана доводити податковому органу, що установа (організація), до якої здійснені пожертвування (благодійні внески) коштів (майна), включена до Реєстру неприбуткових установ і організацій.

Підставою для отримання податкового кредиту є наявність відповідних документів, що підтверджують внесення фізичною особою сум до благодійних організацій, зокрема таких, як:

— платіжне доручення на безготівкове перерахування благодійних внесків;

— квитанції банку, відділення зв’язку, неприбуткової організації;

— довідка працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум таких внесків до неприбуткових організацій із одержуваного ним (платником податку) доходу.

 

Податковий кредит за сумами коштів, сплаченими за навчання

Сума витрат включається фізичною особою до податкового кредиту в розмірі, визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Таким правом може скористатися фізична особа, яка сама навчається, або інший

член її сім’ї першого ступеня споріднення. Зазначимо, що відповідно до п.п. 1.20.4 Закону № 889 членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Загальна сума коштів, сплачена фізичною особою на користь навчального закладу протягом звітного податкового року,

не повинна перевищувати суми, зазначеної в п.п. 6.5.1 Закону № 889 (у 2009 році — 940 грн.), у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Сума витрат на навчання, що перевищує зазначений розмір, не включається до складу податкового кредиту.

Розглянемо безпосередньо, плата за навчання в яких саме навчальних закладах може бути включена до податкового кредиту.

Щодо

вищих навчальних закладів, то згідно із Законом України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III вищий навчальний заклад — це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Вищі навчальні заклади можуть бути різних форм власності: вищий навчальний заклад державної форми власності, вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, вищий навчальний заклад комунальної форми власності, вищий навчальний заклад приватної форми власності.

Вищі навчальні заклади мають I — IV рівні акредитації, тобто рівні спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Сьогодні в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет; академія; інститут; консерваторія (музична академія); коледж; технікум (училище).

Щодо здобуття

професійно-технічної освіти , то вона згідно із Законом України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями та навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної та професійної культури.

Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах

безоплатно, за рахунок держави, а в державних і комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти — у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі. До професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Отже, при сплаті за навчання у перелічених вищих і професійно-технічних навчальних закладах (які відповідають всім вимогам зазначених вище законів) фізичні особи можуть реалізувати своє право на податковий кредит.

При цьому важливим є той момент, що навчальний заклад, щодо витрат на навчання в якому надається податковий кредит, має бути

виключно вітчизняним, тобто за навчання за кордоном податковий кредит не надається.

Для отримання податкового кредиту Органи ДПС вимагають разом з декларацією надавати відповідні документи:

— копію договору (контракту) з навчальним закладом;

— копію платіжного доручення або квитанції банку чи відділення зв’язку, що підтверджують сплату вартості навчання у вищому навчальному закладі. При цьому у платіжному документі у загальному випадку має бути зазначено саме П. І. Б. фізичної особи, яка претендує на податковий кредит (див. також запитання-відповіді на с. 25);

— довідку з місця роботи про нараховану у звітному році заробітну плату та утриману (перераховану до бюджету) суму податку з доходів фізичних осіб;

— копії: паспорта, ідентифікаційного номера, свідоцтва про народження дитини (для документального підтвердження родинних стосунків (ступені споріднення) з такою особою);

— заяву фізичної особи стосовно способу повернення йому податку: зарахування на розрахунковий рахунок у банку (із зазначенням реквізитів банку) або поштового переказу.

Слід зазначити, що оригінали договорів з навчальним закладом та платіжних документів не надаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Пропонуємо розглянути деякі питання, що виникають у фізичних осіб під час звернення до податкового органу для отримання податкового кредиту за сумами коштів, сплаченими за навчання.

 

Квитанції про сплату вартості навчання у вищому навчальному закладі не збережено. Як можливо підтвердити факт оплати?

На жаль, така ситуація не на користь фізичній особі, оскільки відповідно до

п.п. 5.2.1 Закону № 889 до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені документально, тобто платіжними документами. Навіть довідка з вузу про те, що на рахунок навчального закладу надійшли кошти за навчання певного студента, не є платіжним документом, і тому для одержання податкового кредиту слід надавати податковому органу виключно такі документи, як квитанції або інші платіжні документи.

 

Батьки розлучені. Дитина проживає разом з матір’ю, але за її навчання у вищому навчальному закладі сплачує батько, який мешкає в іншому місті. Чи має він право на податковий кредит?

Як ми вже зазначали, згідно з

п.п. 5.3.3 Закону № 889 до податкового кредиту може бути включена сума коштів, сплачена на користь закладів освіти для компенсації вартості навчання членом сім’ї першого ступеня споріднення такої фізичної особи. Тому батько цієї дитини в розумінні норм Закону № 889 має саме такий ступень споріднення. При цьому Закон № 889 не робить ніяких застережень щодо обов’язкового спільного проживання членів сім’ї. Якщо батько не позбавлений батьківських прав та його дитина не всиновлена іншою особою, то згідно з нормами цивільного законодавства він вважається батьком і відповідно має право на нарахування податкового кредиту.

 

Договір на навчання укладено між вищим навчальним закладом та студентом (дитиною). У квитанціях про оплату навчання зазначено П. І. Б. дитини-студента. Сам студент ніде не працює та не одержує заробітну плату. Чи є у його батьків право на нарахування податкового кредиту?

Так, дійсно, такі документи повинні прийматися

податковими органами, оскільки відповідно до ст. 180 та 199 Сімейного кодексу батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх (до 18 років) дітей, а якщо повнолітні діти продовжують навчатися, то обов’язок щодо утримання та надання матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми двадцятитрирічного віку. У такому випадку фактичні витрати на сплату вартості за навчання дитини несуть її батьки. Тому діти за згодою батьків можуть проводити розрахункові операції за рахунок належних ним грошових коштів щодо укладеного договору на навчання. Квитанції, в яких зазначено П. І. Б. дитини — фізичної особи, є документами, що підтверджують факт понесених витрат та дають право на одержання батьками податкового кредиту. Отже, один із батьків за умови, що їх дитина не працює, має підстави для подання декларації для отримання податкового кредиту. (При цьому ступень споріднення має бути підтверджено документально.)

 

Фізична особа у 2009 році здійснила проплату наперед за кілька років навчання. Чи буде вона мати право на податковий кредит за 2010 рік із включенням усієї суми витрат або слід перенести з розбивкою ці суми на наступні роки?

Зазначимо, що

п. 5.3 Закону № 889 чітко визначено, що фізична особа має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним за навчання в такому звітному році. Оскільки зазначені витрати особа понесла у звітному 2009 році та нею проплачено навчання наступних (а не звітного) років, то вона не буде мати право включити такі витрати до податкового кредиту за оплачені наступні роки навчання.

Таку ж позицію щодо розглянутих питань підтримує ДПАУ в

листі № 14312.

 

Фізичні особи навчаються в інтернатурі та магістратурі медичного закладу. Чи є в них право на нарахування податкового кредиту?

Слід зазначити, що згідно з

Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III — IV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.96 р. № 291, спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III — IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) — спеціаліста з конкретної спеціальності та видається сертифікат установленого зразка. Також і підготовка магістрів здійснюється у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах IV рівня акредитації та проводиться, як правило, одночасно з підготовкою спеціалістів у інтернатурах. Тому після закінчення магістратури особі видається диплом магістра медицини (фармації) про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Із цього випливає, що інтернатура (спеціалізація)

є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному (фармацевтичному) закладі освіти фахівців за професійним спрямуванням «Медицина» та «Фармація», а магістратура — окремим самостійним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти. Тому витрати, сплачені за навчання в інтернатурі та магістратурі, можна включати до податкового кредиту. Аналогічну позицію стосовно інтернатури висловила ДПАУ у листі від 23.09.2008 р. № 8630/к/17-0714, № 19277/7/17-0717.

 

Фізична особа навчається в аспірантурі.

Чи може вона включити вартість навчання до податкового кредиту?

Ні, такого права в неї немає.

І ось чому. Згідно зі ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III аспірант (ад’юнкт) — це особа, яка має повну вищу освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад’юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Тобто метою навчання в аспірантурі не є здобуття вищої освіти, а здобуття наукового ступеня на підставі вже одержаної вищої освіти. Оскільки навчання в аспірантурі не відноситься до одержання вищої освіти, тому оплата за навчання в аспірантурі також не включається до складу податкового кредиту платника податку. Про це також йшлося в листі ДПАУ від 06.12.2005 р. № 11921/6/17-3116.

 

Проведення розрахунку податкового кредиту

Нагадаємо, що ДПАУ наполягає та продовжує наполягати на тому, що при розрахунку суми податку, що підлягає поверненню з бюджету, сума нарахованої заробітної плати не зменшується на суму податкової соціальної пільги та суму внесків до фондів соціального страхування. Ця позиція

ДПАУ міститься в листах від 12.05.2006 р. № 5379/6/17-0716, від 13.08.2007 р. № 9813/5/17-0716, від 18.02.2008 р. № 3057/7/17-0217, від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717. Відомство зазначає, що зменшення суми нарахованої заробітної плати на суми відрахувань до соціальних фондів, передбачене п. 3.5 Закону № 889, застосовується виключно при визначенні об’єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати. У ст. 5 та 10 Закону № 889 , які регламентують порядок нарахування податкового кредиту, норми, аналогічні п. 3.5 Закону № 889, відсутні, тому з точки зору ДПАУ до розрахунку податкового кредиту включається сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума здійснених витрат, дозволених Законом № 889 до включення до податкового кредиту.

Але думка нашої редакції зовсім інша. Аргументуємо це наступним. Оскільки відповідно до

Закону № 889 податковий кредит зменшує суму нарахованого фізичній особі оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, яка, як зазначалося вище, при визначенні об’єкта оподаткування зменшується на суму утриманих з неї соціальних внесків та податкової соціальної пільги, то суми соціальних внесків та податкової соціальної пільги не підлягають оподаткуванню. Отже, ці суми не повинні брати участь при розрахунку суми податку, що підлягає поверненню з бюджету. На жаль, прийнявши такий підхід до заповнення декларації, фізичній особі доведеться відстоювати свою точку зору в судовому порядку. Але позитивна судова практика вже є. Це відповідні судові рішення з цього питання — постанова районного суду в м. Києві від 26.01.2006 р., постанова районного суду м. Донецька від 01.12.2006 р. у справі № 2-2292, постанова Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2а-18-1/07-р.

Для того щоб

фізична особа скористалася правом на податковий кредит, їй необхідно подати річну податкову декларацію, де зазначити загальну суму заробітної плати, нараховану у звітному році (з 1 січня по 31 грудня 2009 року), та суму податку, утриманого та перерахованого з неї до бюджету. При цьому обов’язково до декларації складаються ще два додатки, останні редакції яких наведено в листі ДПАУ від 29.12.2009 р. № 29058/7/17-0217:

— додаток 1 «Перелік сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб». У ньому відображаються фактично понесені витрати фізичної особи, підтверджені документально;

— додаток 2 «Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту». Розрахунок заповнюється фізичною особою

самостійно.

Наведемо алгоритм розрахунку суми ПДФО, яка підлягає поверненню з бюджету платнику податку у зв’язку з нарахуванням ним податкового кредиту (додаток 2).

У розділі 1 у рядку 1 «Сума загального річного доходу, нарахованого протягом 2009 року у вигляді заробітної плати, зменшена на суму податкового кредиту». У цьому рядку зазначається різниця між загальною сумою заробітної плати за 2009 рік та сумою витрат, фактично понесених фізичною особою у 2009 році.

У рядку 2 цього ж розділу зазначається сума ПДФО, яка розраховується за ставкою 15 % із суми, яка була відображена у розділі 1 рядку 1.

У рядку 3 «Сума ПДФО до повернення» зазначається різниця між сумою ПДФО, яка була утримана протягом 2009 року та сумою ПДФО, яку визначено у рядку 2 цього розділу.

Зверніть увагу на те, що сума податку до повернення

не може перевищувати суми податку, перерахованого до бюджету окремим платником податку протягом звітного року із своєї заробітної плати.

Сума податку, що підлягає поверненню фізичній особі, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку або відділені Ощадбанку, або направляється у вигляді поштового переказу

протягом 60 календарних днів із дня отримання такої декларації.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі