Попередження роботодавця про звільнення

Згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника чи уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Також у ч. 1 ст. 38 КЗпП зазначено випадки, коли працівник звільняється від обов’язку попереджати роботодавця про звільнення за два тижні. До них належать випадки, зумовлені неможливістю продовжувати роботу, а саме:

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

— вступ до навчального закладу;

— неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;

— вагітність;

— догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти років або дитиною-інвалідом;

— догляд за хворим членом сім’ї згідно з медичним висновком або інвалідом I групи;

— вихід на пенсію;

— прийняття на роботу за конкурсом;

— інші поважні причини.

Як бачимо, наведений перелік не є вичерпним, оскільки не конкретизує наявні в переліку підстав так звані інші поважні причини. З цього випливає, що роботодавець на власний розсуд може вважати причину звільнення працівника поважною. При цьому така причина має свідчити про неможливість продовжувати роботу.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 39 КЗпП підставою для розірвання трудового договору з ініціативи працівника без попередження про це роботодавця за два тижні або строкового трудового договору до закінчення строку його дії є невиконання власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору. Обов’язковою умовою для цього є наявність документа компетентного органу, що підтверджує невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору. До таких органів можна віднести територіальні органи Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю, уповноважені контролювати дотримання законодавства про працю, комісії з трудових спорів та суди. Відсутність такого документального підтвердження щодо невиконання роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору (наприклад, припису інспекції з праці) може стати підставою для позбавлення працівника права на отримання вихідної допомоги.

Слід зауважити, що згідно зі ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір може бути розірвано достроково з ініціативи працівника також у разі його хвороби чи інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором.