Матеріальна відповідальність сторожа
Наталія ІВЛЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Під час чергування працівника-сторожа підприємству було завдано шкоду. Чи передбачена в такому разі матеріальна відповідальність сторожа? Чи укладаються з такими працівниками договори про повну матеріальну відповідальність?
(м. Запоріжжя)
На практиці нерідко виникають певні проблеми щодо матеріальної відповідальності за шкоду, завдану підприємству під час чергування працівника-сторожа.
Зазначимо, що умови матеріальної відповідальності працівника і порядок утримання сум заподіяної шкоди регулюються в першу чергу
гл. 9 КЗпП (ст. 130 — 138). Крім того, при вирішенні таких питань користуються іншими нормативними документами.Згідно із
КЗпП матеріальна відповідальність може бути:— повною
(ст. 134);— колективною (бригадною) (
ст. 1352);— обмеженою
(ст. 133 ).Повна матеріальна відповідальність передбачає, що винні особи несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Одним із випадків виникнення повної матеріальної відповідальності є укладання між працівником і підприємством
письмового договору про взяття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП ). Відповідно до ст. 1351 КЗпП такі письмові договори може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.Ураховуючи, що до сьогодні відповідні документи в Україні не розроблені, на практиці користуються
Переліком посад і робіт, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24.Слід зазначити, що
посада сторожа та робота з охорони певних об’єктів у цьому Переліку не передбачені. Отже, законних підстав для укладання договору про повну матеріальну відповідальність з таким працівником немає. Тому ініціювання з боку роботодавця укладення такого договору зі сторожем розглядається як незаконна вимога.Однак якщо через неналежне виконання сторожем своїх обов’язків підприємству буде заподіяно шкоду, то цей працівник нестиме
обмежену матеріальну відповідальність (ст. 133 КЗпП) у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку за ст. 132 КЗпП.Після визначення осіб, винних у заподіянні шкоди, видається наказ про покриття шкоди та/або про рішення звернення до суду.
Згідно зі
ст. 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. Тобто працівник має право звернутися до комісії по трудових спорах або безпосередньо до суду.Також відповідно до
ст. 130 КЗпП працівник, який заподіяв підприємству матеріальну шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково, причому не обов'язково у грошовому вигляді. За згодою адміністрації підприємства він може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. Для цього працівник подає відповідну заяву, а керівник видає наказ про порядок відшкодування в цьому випадку.Визначення середнього місячного заробітку працівника в разі настання матеріальної відповідальності в межах середньомісячної заробітної плати проводиться відповідно до
Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.Для розрахунку середнього заробітку береться заробітна плата, яка нараховується працівникові
за два місяці, які передували тому місяцю, в якому заподіяння прямої дійсної шкоди виявлено, або тому місяцю, в якому справу про покриття працівником прямої дійсної шкоди, заподіяної підприємству, вирішено судом (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14).Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує розмір середньомісячної заробітної плати працівника та працівник не погоджується на добровільне її покриття, то підприємство має право для відшкодування повної суми заподіяної шкоди звернутися до суду на умовах цивільного законодавства.
