Утримання виплат за надмірно використані дні відпустки в разі звільнення працівника
Наталія ІВЛЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Працівник підприємства використав щорічну основну відпустку повної тривалості (24 календарних дні) до закінчення робочого року, за який надавалася відпустка. Після відпустки він написав заяву про звільнення.
Чи необхідно проводити утримання із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року працівника?
(м. Львів)
Відповідно до
ст. 127 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) та ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.Однак слід звернути увагу на те, що з цього правила є виняток. Такі відрахування
не провадяться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:— призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
— переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
— відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
— змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
— виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
— нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
— поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
— направленням на навчання;
— виходом на пенсію.
Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться у разі смерті працівника.
Отже, ми зазначили всі випадки, коли законодавство не передбачає провадити такі утримання із заробітної плати. Далі розглянемо ситуацію, коли звільнення працівника не пов’язане з переліченими випадками.
Відповідно до
ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, установі чи організації, де вони працюють, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.У такому разі при остаточному розрахунку при звільненні працівника необхідно обчислити суму відпускних, яку було нараховано за дні невідпрацьованого ним періоду. Потім із заробітної плати за відпрацьований поточний місяць вираховують так звану суму зайвих відпускних.
Зазначимо, якщо за поточний період розміру заробітної плати
не вистачає для компенсації зайвих відпускних, працівнику необхідно внести відповідну суму до каси підприємства, установи та організації. У разі відмови працівника роботодавець має право звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду. Про це йшлося в листі Мінпраці від 24.01.2007 р. № 9/13/133-07. Нагадаємо, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами ч. 3 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13).Наведемо умовний
приклад. Працівника було прийнято на роботу 05.12.2005 р., а звільняється він 28.10.2010 р. При цьому працівник використав щорічну відпустку повної тривалості (24 календарні дні) за всі відпрацьовані роки, у тому числі за період з 05.12.2009 р. по 04.12.2010 р.Отже, при звільненні працівника слід визначити «зароблену» кількість днів відпустки за період з 05.12.2009 р. по 28.10.2010 р. Потім, віднявши ці дні від кількості фактично використаних днів, визначимо кількість днів «відгуляної» незаробленої відпустки.
Для початку визначаємо тривалість відпустки за відпрацьований період, яка розраховується таким чином:
1) визначається стаж роботи на підприємстві, що дає право на відпустку (з 05.12.2005 р. по 28.10.2010 р. включно):
27 грудень + 31 січень + 28 лютий + 31 березень + 30 квітень + 31 травень + 30 червень + 31 липень + 31 серпень + 30 вересень + 28 жовтень = 328 (к. дн.).
Отримана кількість календарних днів зменшується на кількість святкових та неробочих днів, що припадають на цей період:
328 к. дн. - 10 к. дн. = 318 к. дн.;
2) розраховується кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день фактично відпрацьованого періоду:
24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676;
3) визначається кількість днів відпустки, які може бути надано працівнику за період з 05.12.2009 р. по 28.10.2010 р.:
318 к. дн. х 0,0676 = 21 к. дн.
У зв’язку з тим, що працівник замість 21 календарного дня відпустки використав 24 календарних дні, йому зайво надано 3 дні відпустки (у рахунок невідпрацьованої частини робочого року). Тому з його заробітної плати при здійсненні розрахунку слід утримати суму відпускних, виплачених за ці 3 дні.
Припустимо, що середньоденна зарплата працівника на момент надання відпустки становила 93 грн. Тому суму остаточного розрахунку з ним у день звільнення слід зменшити на 279 грн. (3 к. дн. х 93 грн.).
