Відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не провадяться при звільненні працівника у зв’язку з виходом на пенсію
Тетяна СТАШКІВ, заступник директора — начальник відділу умов та режимів праці, нормування та професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України
В установі звільняються пенсіонери, які використали відпустку наперед (за невідпрацьований час). За загальними правилами у цьому випадку роботодавець має утримати надміру виплачені відпускні. Чи передбачено якісь винятки для працюючих пенсіонерів?
(м. Харків)
Згідно зі ст. 75 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) і ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору. Право працівників на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Про це йдеться в ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону № 504.
За загальним правилом, якщо працівнику відпустку було надано в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, то при його звільненні роботодавець, керуючись ст. 127 КЗпП і ст. 22 Закону № 504, суму таких надміру виплачених відпускних утримує із заробітної плати.
Однак є випадки, коли
відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не провадяться , їх перелік чітко визначено в п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і ч. 2 та 3 ст. 22 Закону № 504.Серед таких випадків:
звільнення працівника у зв'язку з «переходом на пенсію» (так зазначено в п. 2 ст. 127 КЗпП) або звільнення працівника у зв'язку «з виходом на пенсію» (так зазначено в п. 9 ч. 2 ст. 22 Закону № 504). При трактуванні цих норм слід виходити з того, що звільнитися за власним бажанням з мотивів виходу на пенсію працівник може лише один раз. Наступне звільнення пенсіонера, який працює, за власним бажанням, на нашу думку, не може вважатися як вихід на пенсію та відповідно поважною причиною. Інформація про те, що працівник уже звільнявся за цією підставою, міститься у його трудовій книжці.Таким чином, відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не здійснюються, коли працівник досяг пенсійного віку і у зв’язку з цим звільняється, тобто звільняється за цією підставою вперше.
