Право на додаткову соціальну відпустку одинокої матері

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів надається таким категоріям працівників:

— жінці, яка працює і має двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину;

— одинокій матері;

— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла дитину під опіку;

— одному з прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Насамперед треба розібратися, які жінки належать до категорії «одинока мати» для цілей Закону № 504.

Поняття одинокої матері визначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9. Так, згідно з цією постановою одинокою матір'ю слід вважати:

— жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;

— вдову;

— іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Що стосується «іншої жінки, яка виховує і утримує дитину сама», то слід зазначити, що після набрання чинності Законом № 504 до одиноких матерів належать ті жінки, які виховують дитину без батька (п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону № 504).

Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої для надання щорічної додаткової відпустки (лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13).

В яких саме випадках визначається, що жінка виховує дитину сама? Для цього звернемося до положень Сімейного кодексу України вiд 10.01.2002 р. № 2947-III (далі — СКУ).

Згідно зі ст. 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Тому якщо батько не проживає разом із дитиною, жінці потрібно довести, що він не бере участі у вихованні дитини.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, котра виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

На думку Мінпраці, документами для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути (див. лист від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 // «ОП», 2011, № 10, с. 23):

— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;

— ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів.

Крім того, підтвердженням того, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути:

— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

— довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Отже, розлучена жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена, має право на додаткову відпустку як одинока мати за умови, що батько дитини не бере участі у її вихованні. При цьому цей факт жінка повинна довести документально, за допомогою одного з документів, що вказані вище.

Таким чином, для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, взяла новий шлюб із іншим чоловіком і її дитина від першого шлюбу ним не всиновлена, повинна надати такі документи:

— копію свідоцтва про народження дитини;

— копію свідоцтва про розірвання шлюбу;

— довідку органу РАЦС про те, що дитину новим чоловіком не всиновлено;

— документ, який підтверджував би, що батько не бере участі у вихованні дитини.