Міністерство соціальної політики України
Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток
Лист від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист, що надійшов <…>, і в межах компетенції повідомляється.
Статтею 24 Закону «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Тому, за бажанням працівника, після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки має бути виплачено грошову компенсацію. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 4 к. д. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію.
За невикористану щорічну відпустку працівник може отримати компенсацію тільки при звільненні.
Кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.
Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає
.Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
Наприклад, у працівника, щорічна основна відпустка якого становить 24 календарних дні, робочий рік, за який надається відпустка, починається з 05.05.2011 р. і закінчується датою звільнення з роботи 24.06.2011 р. (останній день роботи 24.06.2011 р.), тобто він відпрацював 49 календарних днів.
У цьому випадку тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати наступним чином.
Визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів у цілому за рік (24 к. д. відпустки: (366 - 10) = 0,0674 к. д.). Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 05.05.2011 р. по 24.06.2011 р. включно.
Кількість днів щорічної відпустки в цьому випадку становитиме (з урахуванням правил округлення) 3 календарних дні (0,0674 к. д. х 49 днів = 3,3 к. д.).
Розрахунок днів компенсації, як правило, на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється працівниками кадрової служби (відділу).
По
кожному виду відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів провадиться окремо.
Директор Департаменту О. Товстенко
Коментар редакції
Трудові гарантії працівників
Листи Мінсоцполітики від 17.06.2011 р. № 190/13/116-11 (див. с. 6) та від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11 (див. с. 8) присвячено окремим питанням застосування норм трудового законодавства. Розглянемо їх.
1. Щодо можливості встановлення неповного робочого часу
з ініціативи роботодавця Мінсоцполітики повідомляє, що зробити це роботодавець має право тільки в разі, якщо на підприємстві проводяться зміни в організації виробництва і праці. Згідно з п. 10 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 зміною в організації виробництва і праці визнається: раціоналізація робочих місць, запровадження нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.При встановленні неповного робочого часу роботодавець зобов'язаний дотримати процедуру, передбачену ст. 32 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Насамперед роботодавцю необхідно довести наявність змін в організації виробництва і праці, які спричинили необхідність установлення неповного робочого часу.
У зв'язку з тим, що встановлення неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, працівник має бути повідомлений про це
не пізніше ніж за 2 місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Крім того, установлення неповного робочого часу роботодавець повинен погоджувати з профспілкою підприємства в разі її наявності (п. 4 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV).Слід мати на увазі, що робота на умовах неповного робочого часу
не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, у тому числі скорочення тривалості щорічної відпустки.Якщо нинішні істотні умови праці не можуть бути збережені (у цьому випадку — повний робочий час), а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір із ним припиняється на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП. Щоб уникнути трудових спорів, роботодавцю слід отримати від працівника письмову відмову від продовження роботи в нових умовах.
2. У другій частині листа від 17.06.2011 р. № 190/13/116-11 (далі — лист № 190) Мінсоцполітики відповідає на запитання: чи має право працівник, який не був у відпустці декілька років, використати всі невикористані відпустки відразу?
Посилаючись на ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці 132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році) від 24.06.70 р., ратифікованої Україною 29.05.2001 р., Мінсоцполітики зазначає: безперервна частина щорічної відпустки надається та використовується не пізніше ніж протягом одного року з кінця того року, за який вона надавалася. Невикористана частина відпустки надається працівнику не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який вона надавалася (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки).
Ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль забороняється
.Звертаємо увагу:
ненадання щорічної відпустки працівнику у зазначені строки кваліфікується як грубе порушення законодавства про працю. Тому в цьому випадку винним посадовим особам загрожує не адміністративна, а кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 3 років, або виправних робіт строком до 2 років (ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III, далі — ККУ).Ненадання відпустки неповнолітнім працівникам, вагітній жінці або жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 5 років, або виправні роботи строком до 2 років, або арешт строком до 6 місяців (ч. 2 ст. 172 ККУ).
Водночас, якщо на порушення законодавства про працю з якихось причин працівнику не надавалися щорічні відпустки протягом декількох років (кількість років не має значення), він має право використати всі такі відпустки, а в разі звільнення — отримати за них компенсацію згідно зі ст. 83 КЗпП і ст. 24 Закону про відпустки. Про те, як розрахувати кількість днів відпустки, що підлягають компенсації, див. у листі від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11.
Що стосується
можливості отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в період роботи, то у згаданому листі Мінсоцполітики зазначає: працівник може претендувати на таку компенсацію тільки в разі, якщо загальна тривалість наданої йому щорічної та додаткової відпусток перевищує 24 календарні дні. Грошову компенсацію може бути виплачено тільки після використання працівником 24 календарних днів відпустки за відповідний рік.3. Третю частину листа № 190 присвячено порядку розрахунку середньої зарплати для визначення розміру відпускних. Мінсоцполітики підтверджує, що в розрахунку середньої зарплати бере участь сума допомоги по вагітності та пологах. Отже, і час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами включається до розрахункового періоду. Аналогічні роз'яснення надало Мінпраці в листі від 22.06.2006 р. № 4201/0/14-06/13. Звертаємо увагу: допомога по вагітності та пологах уключається до розрахунку в частині, що припадає на місяці розрахункового періоду.
Докладно про порядок розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток читайте у статті «Розрахунок відпускних у числових прикладах» // «Оплата праці», 2010, № 10.
4. У завершальній частині листа № 190 надано роз'яснення щодо
індексації зарплати працівника-сумісника. За місцем роботи за сумісництвом зарплата індексується на підставі довідки з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. При цьому загальний дохід, що індексується, отриманий за основним місцем роботи та за сумісництвом, не повинен перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому дохід за сумісництвом індексується тільки в разі, якщо дохід за основним місцем роботи менше суми прожиткового мінімуму на працездатну особу. Отже, за місцем роботи за сумісництвом дохід індексуватиметься в межах суми, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом на працездатну особу та доходом за основним місцем роботи.Якщо працівник
не надав зазначену довідку з основного місця роботи, то зарплата за сумісництвом не індексується.
Катерина СКРИПКІНА,
економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
