Надання водію швидкої допомоги додаткової відпустки за особливий характер праці
Ольга ЧЕРНЕТЕНКО, головний спеціаліст Державної експертизи умов праці Міністерства праці та соціальної політики України
Якої тривалості надається додаткова відпустка за особливий характер праці водію швидкої медичної допомоги?
(м. Харків)
Відповідно до
ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.Такі відпустки надаються за
Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці для здоров'я, наведеним у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (далі — Список № 1290).Згідно з
підрозділом «Функціонування автомобільного транспорту» розд. ХV «Транспортні послуги» Списку № 1290 водії автомобілів, які працюють на автомобілі медичної та санітарної допомоги, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (
ст. 8 Закону № 504).Для підтвердження права на таку відпустку і встановлення її тривалості проведення атестації робочих місць за умовами праці не вимагається.
Згідно з
Порядком застосування Списку № 1290, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.До розрахунку часу, що дає право працівнику на відповідну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично
був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
