Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Нюанси надання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей

Редакція ОП
Оплата праці Травень, 2011/№ 10
Друк
Стаття

Нюанси надання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей

 

Вітчизняне законодавство гарантує надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Це так звані соціальні відпустки. Але при цьому необхідно пам'ятати, що для правомірного надання додаткових відпусток на дітей слід ураховувати низку вимог, що висуває чинне законодавство.

Як свідчить практика, найбільше запитань виникає при наданні цих відпусток такій категорії осіб, як одинокі матері. Тож про нюанси надання «дитячих» соціальних відпусток одиноким матерям приділимо більше уваги.

Олена ПАВЛЕНКО, головний редактор

 

Використані документи

КЗпП —

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

СКУ —

Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 р. № 2947-III.

ЦКУ —

Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 504 —

Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон № 2402 —

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III.

Закон № 2811 — Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-ХII.

 

Передусім нагадаємо, що

ст. 19 Закону № 504 надає право на оплачувану додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів таким категоріям працівників:

— жінці, яка працює і має двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину;

— одинокій матері;

— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла дитину під опіку;

— одному з прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Усі згадані вище особи мають право претендувати на додаткову соціальну відпустку, але тільки за умови, що вони працюють. Так, наприклад, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у період такої відпустки не має права на додаткову відпустку на дітей.

 

Визначення «одинокої матері»

На жаль, чіткого визначення поняття «одинока мати» трудове законодавство не містить. Тож пропонуємо розібратися з цим детальніше.

Як випливає з

п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону № 504, одинокою матір'ю вважається жінка, яка виховує дитину без батька. Тобто можна зробити висновок: для того щоб жінка вважалася одинокою матір'ю, важливий той факт, що дитина виховується без батька, а факт участі батька в утриманні дитини значення не має.

Детальний перелік жінок, які належать до категорії одиноких для цілей

Закону № 504, наведено Мінпраці в листі від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 // «ОП», 2008, № 1.

Так, для цілей надання працівниці додаткової відпустки на дітей під терміном «одинока мати» слід розуміти:

1. Жінку, яка не перебуває в шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері.

2. Вдову.

3. Жінку, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, а також за вказаних умов жінку, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не усиновлено).

Звертаємо увагу: наведене визначення «одинока мати» використовується виключно для цілей Закону № 504.

Отже, факт утримання дитини (наприклад, аліменти для розлученої жінки) для надання відпустки значення не має (

лист Мінпраці від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 // «ОП», 2010, № 23).

Але проблеми з отриманням такої соціальної відпустки у жінки, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлученої жінки, і жінки, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено), усе ж таки виникають, оскільки в багатьох випадках батько в дитини є, спілкується з нею та бере участь у вихованні. Тим більше є ще й

СКУ, ст. 157 якого визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Батьки мають право укласти договір про здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Також, як передбачено

ст. 158 СКУ, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їх ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Тому документальний доказ неучасті батька у вихованні дитини відіграє ключову роль у позитивному рішенні питання надання відпустки для одинокої матері. Але про це — далі.

 

Документи для надання відпустки на дітей

Для отримання соціальної відпустки важливе значення має пакет документів, що надає право на таку відпустку. Оскільки найбільша кількість запитань виникає при поданні документів саме одинокою матір'ю, то наведемо їх у таблиці на с. 25.

 

Категорії одинокої матері

Документи, що дають право на додаткову відпустку

Жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері

— копія свідоцтва про народження дитини;
— копія довідки органів РАГСу про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини

Вдова

— копія свідоцтва про народження дитини;
— копія свідоцтва про взяття шлюбу;
— копія свідоцтва про смерть чоловіка

Жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка)

— копія свідоцтва про народження дитини;
— копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
— документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини

Жінка, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено

— копія свідоцтва про народження дитини;
— документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини;
— довідка органу РАГСу про те, що дитину новим чоловіком не всиновлено

 

Звідси виникає запитання: як же документально розлученій жінці довести, що батько не бере участі у вихованні дитини? Адже, крім копій свідоцтв про народження дитини і про розірвання шлюбу, знадобиться ще й підтвердження того, що батько у вихованні дитини не бере участі.

Так, у

листі Мінпраці від 21.07.2008 р. № 187/13/116-08 ідеться про те, що для підтвердження факту неучасті батька у вихованні дитини можуть бути надані:

— довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання;

— ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.

Звертаємо увагу: тільки довідки ЖЕКу буде недостатньо, адже окреме проживання батька ще не означає, що він не бере участі у вихованні дитини.

У

листі від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 Мінпраці (див. «ОП», 2010, № 23) знову акцентувало увагу на документах, що підтверджують права на соціальну відпустку. Так, роботодавцю має бути пред'явлено будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. У цьому листі Мінпраці розширило перелік підтверджуючих документів. Зокрема, до них віднесено:

— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

— довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

У будь-якому разі право надати розлученій жінці додаткову відпустку залишається за роботодавцем, адже саме він приймає таке рішення на підставі відповідних підтверджуючих документів.

 

Вік дитини для надання додаткової відпустки

Статтею 19 Закону № 504

визначено вік дітей лише для такої категорії, як «працююча жінка, яка має двох чи більше дітей віком до 15 років».

Вік дитини для надання соціальної відпустки жінці, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинокій матері, яка виховує дитину без батька, батькові, який виховує дитину без матері,

Законом № 504 не встановлено, тому тут слід керуватися загальними нормами законодавства.

Згідно зі

ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо відповідно до закону, що застосовується до неї, вона не набула прав повнолітньої раніше. Тому зазначені категорії працівників мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття, тобто 18 років.

Також зазначимо, що згідно з

п. 2 ст. 243 СКУ опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років.

Але якщо особа, яка не досягла повноліття, набула повної цивільної дієздатності, додаткова відпустка не надається. Випадки, коли настає повна цивільна дієздатність особи, визначено

ст. 34 — 35 ЦКУ (з моменту реєстрації шлюбу, за рішенням органу опіки та піклування, за заявою зацікавленої особи, за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, за рішенням суду, з моменту державної реєстрації її як підприємця).

 

Перенесення відпусток на дітей

Відповідно до

ст. 20 і 11 Закону № 504 додаткову відпустку на дітей, так само як і щорічну відпустку, на вимогу працівника має бути перенесено на інший період у випадку:

1) порушення роботодавцем строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

2) невчасної виплати роботодавцем зарплати працівнику за період додаткової відпустки на дітей.

Також додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період або продовжено у випадку:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;

2) виконання працівником державних і громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей період від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

3) настання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Додаткову відпустку на дітей з ініціативи роботодавця, як виняток, може бути перенесено на інший період тільки з письмової згоди жінки та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання додаткової відпустки на дітей у раніше передбачений період може несприятливо відобразитися на нормальній діяльності установи.

 

Строк давності

У

листі від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 Мінпраці вказує на те, що законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тобто якщо працівник з якихось причин не взяв таку відпустку в минулі роки, то він не втрачає права на використання цієї відпустки в наступних роках або має право отримати компенсацію при звільненні.

Якщо, наприклад, жінка мала право на додаткову відпустку за декількома підставами, а на практиці надавали таку відпустку тільки за однією підставою, їй необхідно надати невикористані дні додаткової відпустки на дітей за минулі періоди роботи за іншою підставою. При цьому строк позовної давності щодо додаткової відпустки на дітей не застосовується.

Звертаємо увагу: тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки має визначатися відповідно до норм законодавства, що були чинними на той час.

Нагадаємо, що у 2004 — 2009 роках тривалість додаткової відпустки на дітей для жінок, які мають двох чи більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або які всиновили дитину, складала 7 календарних днів (за наявності декількох підстав — 14 днів). Так, якщо працююча жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, у 2011 році бере соціальну відпустку за 2009 рік, то за однією підставою її тривалість буде складати 7 календарних днів.

 

Інші нюанси надання додаткових відпусток на дітей

1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є однією із соціальних відпусток, тому вона надається один раз на календарний рік, а не за відпрацьований рік, тобто незалежно від кількості відпрацьованих робочих днів у календарному році. У разі звільнення працівник має право її використати в повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу цього року.

2. Відповідно до

ст. 20 Закону № 504 додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки незалежно від тривалості останніх.

3. При визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються. Це означає: якщо на період відпустки на дітей

припадають святкові та неробочі дні, установлені ст. 73 КЗпП, то тривалість відпустки продовжується на кількість таких днів. При цьому оплата таких святкових і неробочих днів не здійснюється.

4. Як ми вже звертали увагу, тривалість додаткової відпустки на дітей становить 10 календарних днів. При цьому за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. При цьому, як зазначало Мінпраці

в листі від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13, одна й та сама дитина може брати участь у визначенні підстав для надання відпустки декілька разів.

Наприклад, одинока мати, яка має одну дитину-інваліда, має право на додаткову відпустку тривалістю 17 календарних днів за двома підставами — як жінка, яка має дитину-інваліда, і як одинока мати. На додаткову відпустку такої ж тривалості має право претендувати також одинока мати (вдова), яка всиновила дитину.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою як одинока мати (тривалістю 10 календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 17 календарних днів не виконується підстава «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років».

5. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається тільки за основним місцем роботи. В установі, де працівник є сумісником, на період відпустки на дитину, надану за основним місцем роботи, за бажанням працівника має бути надана відпустка без збереження заробітної плати на підставі

п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону № 504.

 

Розглянемо запитання, яке надійшло до редакції у листі нашого читача.

 

Працівниця, яка перебуває у другому шлюбі, має двох дітей віком до 15 років. Батько першої дитини помер, коли жінка вже перебувала в другому шлюбі, в якому й народила другу дитину. При цьому перша дитина нинішнім чоловіком не всиновлена.

Якої тривалості може бути надано додаткову соціальну відпустку такій працівниці?

(м. Конотоп, Сумська обл.)

 

У

листі від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 Мінпраці відзначило, що проблему правильного визначення кількості підстав для надання додаткової відпустки було спільно вивчено Мінпрацею з Мін’юcтом та Головним науково-експертним управлінням Апарату ВРУ. У результаті правової експертизи з цього питання було визнано правомірним урахувати кожну підставу, визначену ст. 19 Закону України «Про відпустки» окремою підставою. Аналогічний висновок міститься і в листі Мінпраці від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09// «ОП», 2010, № 17, с. 9.

Отже, у нашому випадку

жінка має право на додаткову відпустку за двома підставами:

— по-перше, як «жінка, яка має двох і більше дітей до 15 років»;

— по-друге, як «одинока мати». Як ми вже зазначали, під одинокою розуміється мати, яка

виховує дитину без батька. Тому навіть наявність вітчима, який дитину не всиновив, не позбавляє матір статусу одинокої по відношенню до цієї дитини, оскільки немає батька цієї дитини (він помер).

Таким чином, ураховуючи наявність двох підстав для отримання додаткової відпустки, у цьому випадку жінка має право на відпустку терміном 17 календарних днів.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі