Викладачеві вищого навчального закладу збільшено обсяг роботи за внутрішнім сумісництвом: індексація зарплати

Людмила ТРОХИМЕНКО, заступник головного редактора

Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Ця норма КЗпП дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництвом визнається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом.

Отже, основною ознакою сумісництва є виконання роботи у час, вільний від виконання обов'язків за основним трудовим договором.

Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом з боку власника може бути будь-який власник чи фізична особа, яка користується правом найму працівників. Такою стороною може бути як інший власник, фізична особа (не той, хто уклав з працівником основний трудовий договір), так і той, з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу. В останньому випадку вважається, що працівник уклав з тим самим наймачем два трудові договори, які між собою юридично не пов'язані.

Постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 визначено, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Відповідно до ст. 102¹ КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Тому при укладенні додаткового трудового договору про роботу за сумісництвом у тому самому вищому навчальному закладі на посаді професора працівнику на підставі п. 8 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою КМУ «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31.01.2001 р. № 78, надбавка за вислугу років виплачується в розмірі пропорційно виконаному обсягу роботи.

Пропорційно обсягу роботи за сумісництвом виплачуються також доплати за вчене звання професора та науковий ступінь доктора наук, передбачені пп. «в» і «г» п.п. 3 п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557 (далі — наказ № 557), у граничному розмірі відповідно 33 та 25 % посадового окладу. Згідно зі спільним роз’ясненням Міністерства освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 14.02.2006 р. № 1/9-102, № 02-5/68 педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам надбавки і доплати, передбачені, зокрема, пп. «в» і «г» п.п. 3 п. 4 наказу № 557, виплачуються залежно від обсягу виконуваної роботи.

Штатна чисельність науково-педагогічних працівників, до яких, зокрема, належить посада професора, визначається відповідно до постанови КМУ «Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад'юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності» від 17.08.2002 р. № 1134. Зазначеною постановою затверджено чисельність студентів та інших осіб, які навчаються, на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації залежно від напряму підготовки (спеціальності), освітньо-кваліфікаційного рівня, форми та суб’єктів навчання тощо.

Щодо визначення базового місяця для проведення індексації заробітної плати у зв’язку з підвищенням грошових доходів такого працівника, яке пов’язане зі збільшенням упродовж 2011/2012 навчального року обсягу роботи, зазначимо таке.

Відповідно до п. 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078), особі, яка працює за сумісництвом, провадиться індексація доходів за основним місцем роботи. Потім провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Тож зважаючи, що заробітна плата за основною посадою, до складу якої входить посадовий оклад на рівні 20-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки (станом на 01.09.2011 р. — 2333 грн.), надбавка за вислугу років та доплати за вчене звання і науковий ступінь у загальному розмірі 88 % (30 % + 33 % + 25 %) посадового окладу, перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, у межах якого здійснюється індексація грошових доходів громадян (станом на 01.09.2011 р. — 960 грн.), то індексація за посадою професора на роботі за внутрішнім сумісництвом на 0,5 одиниці в тому самому навчальному закладі не провадиться .

Індексація заробітної плати за основною посадою здійснюється на загальних підставах за індексом інфляції, розрахованим відповідно до Порядку № 1078.

У разі проведення індексації заробітної плати працівників у кожному місяці підвищення посадового окладу необхідно враховувати нові розміри як посадових окладів (тарифних ставок), так й інших надбавок і доплат, передбачених законодавством, які мають постійний характер та включаються до загального грошового доходу, що підлягає індексації. У цьому випадку місяці потрібно вважати базовими для тих працівників, в яких сума підвищення грошового доходу з урахуванням усіх постійних складових перевищує суму можливої індексації, нарахованої за цей місяць.

Згідно з постановою КМУ від 11.05.2011 р. № 524 (див. «ОП», 2011, № 11, с. 4) посадовий оклад працівника (20-й тарифний розряд відповідно до ЄТС) становив:

— у липні — серпні 2011 року — 2311 грн.;

— у вересні 2011 року — 2333 грн.

У разі підвищення грошових доходів у вересні 2011 року для визначення базового місяця порівняльні розрахунки необхідно провадити з попереднім місяцем (серпнем 2011 року) виходячи з розрахунку повністю відпрацьованого місяця. Таким чином, незважаючи на те, що працівник у серпні був у щорічній відпустці й сума відпускних не підлягає індексації, порівнювати підвищення доходу у вересні 2011 року необхідно з урахуванням постійних виплат серпня 2011 року.

Усі постійні виплати, що беруться до уваги при проведенні порівняльних розрахунків, для наочності наведемо в таблиці.

* Заробітна плата працівника до підвищення (до 01.09.2011 р.), що індексується в межах діючого розміру прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи (у вересні 2011 року — 960 грн.).

** Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати цього працівника за вересень 2011 року (базовий місяць — жовтень 2008 року // «ОП», 2011, № 17, с. 10).

Як видно з таблиці, для такого працівника (20-й тарифний розряд згідно з ЄТС) у вересні 2011 року сума підвищення заробітної плати за основним місцем роботи з урахуванням усіх постійних складових (41,36 грн.) менше суми індексації, яку було б нараховано йому за цей місяць (331,20 грн.). Тому базовим місяцем для працівника при проведенні індексації його заробітної плати за основним місцем роботи за вересень 2011 року залишається жовтень 2008 року. У зв'язку з цим зарплата працівника за основним місцем роботи за вересень 2011 року індексується на величину приросту 34,5 % у межах 960 грн.