Аліменти на дітей

СК — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

Закон № 606 — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

До виповнення якого віку дитини необхідно виплачувати на неї аліменти?

Згідно із СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто аліменти виплачуються до досягнення особою, на користь якої вони виплачуються, 18 років.

Водночас слід мати на увазі, що в разі продовження навчання повнолітньою особою батьки зобов'язані утримувати її до досягнення 23 років. У зв'язку з цим і виплата аліментів на дитину в такому разі продовжується до досягнення особою 23 років, якщо особа не припинила навчання раніше зазначеного віку.

Які способи прийняття рішення про сплату аліментів?

Рішення про сплату аліментів може прийматися:

— за домовленістю між батьками;

— за рішенням суду.

За першим способом батьки дитини самостійно визначають розмір аліментів, у тому числі на підставі укладеного між ними договору, посвідченого нотаріально. Однак у будь-якому разі така домовленість не повинна порушувати права дитини, установлені чинним законодавством.

Якщо не вдається досягти домовленості між батьками, то один із них має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Коли розмір аліментів на дитину присуджується за рішенням суду, то він залежатиме від:

— стану здоров'я та матеріального стану дитини;

— стану здоров'я і матеріального стану платника аліментів;

— наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків;

— інших обставин, що мають істотне значення.

З'ясувавши всі обставини справи, суд приймає рішення про сплату аліментів:

— у твердій (грошовій) сумі, яка присуджується, якщо платник аліментів має нерегулярний, нестабільний дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення;

та/або:

— у визначеній в індивідуальному порядку частці від доходу (фактичного заробітку) особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.

Який мінімальний розмір аліментів на одну дитину?

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК.

У свою чергу, у ст. 184 СК зазначено: якщо платник аліментів має нерегулярний, нестабільний дохід, частину доходу отримує в натуральній формі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника чи одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій сумі.

Розмір аліментів, визначений у твердій (грошовій) сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Водночас Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» у редакції від 25.04.97 р. № 234/97-ВР індексації аліментів не передбачено. Тому поки що це питання законодавчо не врегульовано. У разі якщо одержувача аліментів не влаштовує розмір аліментів, він може звернутися до суду з метою перегляду їх розміру.

Згідно з ч. 3 ст. 184 СК у разі, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій (грошовій) формі, менше мінімального розміру, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів та 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Нижче в таблиці наведемо розміри прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з розрахунку на місяць у 2011 році.

Виходячи із зазначеного вище розміру прожиткового мінімуму на одну особу наведемо в таблиці мінімальний розмір аліментів на одну дитину у 2011 році .

З яких видів, а також з якої суми доходу утримуються аліменти?

Постановою КМУ від 26.02.93 р. № 146 (див. с. 29) затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні видів доходів при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі — Перелік).

У цьому Переліку наведено вичерпні списки як доходів, з яких здійснюється стягнення аліментів, так і з доходів, з яких стягнення аліментів здійснювати не можна.

Утримання аліментів з працівників здійснюється з усіх видів їх заробітку та додаткової винагороди як за основною роботою, так і за сумісництвом.

Слід ураховувати, що згідно з п. 13 Переліку утримання аліментів із суми заробітку (доходу), який належить платнику аліментів, здійснюється після утримання з цього заробітку (доходу) податків. А це означає, що утримання аліментів має провадитися після утримання із зарплати ЄСВ та ПДФО, тобто з «чистої» зарплати.

Необхідно також знати про обмеження, установлені ст. 128 КЗпП щодо розміру утримань із зарплати платника аліментів.

Так, згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, яка підлягає виплаті працівнику.

У разі відрахування із зарплати за декількома виконавчими документами за працівником має бути збережено 50 % заробітку.

Обмеження, установлені вище, не поширюються на відрахування із зарплати при відбутті виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Які особливості сплати аліментів з окремих видів доходів?

Утримання аліментів з окремих видів доходів має певні особливості. Розглянемо їх.

1. Компенсація за невикористану відпустку.

Згідно з п. 1 Переліку утримання аліментів провадиться із суми відпускних, а також з отриманої при звільненні суми компенсації за не використану протягом декількох років відпустку.

У свою чергу, у п. 12 Переліку зазначено, що утримання аліментів не провадиться з компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років.

Із цього приводу Мін'юст у своєму листі від 28.12.2006 р. № 19-48-671 зауважив таке:

«…вважаємо, що у разі якщо особа не використала відпустку за один рік та отримала за неї компенсацію при звільненні, утримання аліментів не провадиться. У разі отримання компенсації за відпустку за два та більше років утримання аліментів провадиться в загальному порядку».

Це означає таке: якщо працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустки, не використані протягом двох та більше років, аліменти утримуються з усієї «чистої» суми компенсації за невикористану відпустку.

2. Лікарняні.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та допомога по тимчасовій непрацездатності включаються до суми доходу, з якого стягуються аліменти (пп. 10 і 11 п. 1 Переліку).

Водночас допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років до суми доходу, з якої стягуються аліменти, не включається (п.п. 17 п. 12 Переліку).

Як відомо, з 01.01.2011 р. кошти на виплату страхових допомог перераховуються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на спеціально відкриті страхувальником рахунки. Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. № 26 (див. «ОП», 2011, № 3).

Звертаємо увагу, що згідно з роз'ясненням Мінпраці, викладеним у листі від 18.02.2011 р. № 1742/0/14-11/18 // «ОП», 2011, № 5, страхувальник-роботодавець має право спрямувати частину коштів, що надійшли на окремий поточний рахунок, на передбачені згідно з чинним законодавством утримання. До таких утримань також належать і аліменти.

3. Матеріальна допомога.

Як відомо, роботодавець може надавати своїм працівникам матеріальну допомогу різних видів. Порядок надання та оподаткування різних видів матеріальної допомоги описано у статті нашого фахівця в газеті «ОП», 2011, № 8.

Відповідно до п. 12 Переліку утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги та сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги, з допомоги на лікування, державної допомоги на поховання.

Для наочності наведемо в таблиці порядок уключення до суми заробітку для утримання аліментів різних видів допомоги.

¹ Розмір нецільової благодійної допомоги, що не обкладається ПДФО, у 2011 році становить 1320 грн. сукупно за рік і не залежить від права платника податків на податкову соціальну пільгу. У разі перевищення зазначеного розміру сума перевищення обкладається ПДФО за ставкою 15 (17 %).

² Допомога на поховання, що не обкладається ПДФО, яка не перевищує у 2011 році 2640 грн.

Як сплачуються аліменти?

Як уже зазначалося, сплата аліментів може здійснюватися:

— за домовленістю між батьками;

— за рішенням суду.

У разі якщо батьки самостійно домовилися про сплату аліментів (уклали договір про сплату аліментів), то одним зі способів їх сплати є утримання аліментів із зарплати платника аліментів на підставі його заяви.

Це означає, що платник аліментів подає до бухгалтерії підприємства, на якому він працює, заяву з проханням утримувати з його зарплати певну суму аліментів та перераховувати одержувачу аліментів. До речі, обмеження, установлені ст. 128 КЗпП щодо певного відсотка зарплати, який може бути утримано з працівника за виконавчими листами, не стосується випадку сплати аліментів за заявою працівника. Інакше кажучи, у цьому випадку працівник може на власний розсуд перераховувати ту суму аліментів, яку буде зазначено ним у заяві.

У заяві на сплати аліментів, як правило, указуються:

— прізвище, ім'я та по батькові платника аліментів;

— прізвище, ім'я та по батькові одержувача аліментів;

— місце проживання одержувача аліментів;

— відомості про дитину, на яку сплачуються аліменти (ім'я, дата народження);

— розмір аліментів;

— строк, протягом якого мають утримуватися аліменти.

У разі якщо сплата аліментів здійснюватиметься за рішенням суду, то підставою для стягнення бухгалтерією підприємства із зарплати працівника аліментів є виконавчий лист. Державна виконавча служба передає зазначений лист за місцем роботи платника аліментів.

У бухгалтерії підприємства виконавчий лист підлягає реєстрації у спеціально заведеному для цього журналі. Окремих вимог щодо ведення зазначеного журналу немає, тому він ведеться в довільній формі.

Ні адміністрація, ні бухгалтер підприємства не можуть змінювати розмір аліментів, якщо такі зміни не підтверджено відповідним виконавчим листом (п.п. 7.2.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мін'юсту від 15.12.99 р. № 74/5).

Що стосується способів виплати аліментів, то їх три:

1. Видати через касу підприємства.

У цьому випадку аліменти виплачуються їх одержувачу під час пред'явлення паспорта чи іншій особі за довіреністю.

2. Відправити поштовим переказом.

Слід ураховувати, що при відправленні грошових коштів поштовим переказом сплачується поштовий збір з ПДВ.

Тарифи на поштові послуги (без ПДВ) установлено наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 23.12.2010 р. № 659 «Тарифи на інші послуги поштового зв'язку» у відсотках від суми переказу:

Оплата грошових переказів через відділення зв'язку здійснюється відповідно до п. 14 Переліку за рахунок платника аліментів. Таким чином, при перерахуванні аліментів поштовим переказом, крім утримання із зарплати суми аліментів, із зарплати платника аліментів також утримується поштовий збір з ПДВ.

3. Перерахувати на рахунок одержувача в банку.

На сьогодні це найпоширеніший випадок, ураховуючи зручність користування для одержувача належним йому картрахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 606 підприємства, установи та організації здійснюють відрахування із зарплати боржника у строк, установлений для виплати зарплати. Таким чином, незалежно від того, чи виплачено фактично зарплату працівнику — платнику аліментів, відрахування аліментів на користь одержувача має бути здійснено у строк, установлений для виплати зарплати.

Який порядок відображення утримання аліментів у бухгалтерському обліку підприємства?

Порядок відображення утримання аліментів у бухгалтерському обліку розглянемо на умовному числовому прикладі на с. 12.

Приклад. За виконавчим листом бухгалтерією щомісяця утримуються аліменти в розмірі 25 % із зарплати Коваленка С. С. та перераховуються на рахунок у банку одержувача аліментів — Коваленко А. А.

Нарахована Коваленку С. С. заробітна плата за місяць становить 2500 грн.

Сума ЄСВ дорівнюватиме: 2500 x 3,6 : 100 = 90 (грн.).

Сума ПДФО складе: (2500 - 90) x 15 : 100 = = 361,50 (грн.).

Сума «чистої» заробітної плати становитиме: 2500 - 90 - 361,50 = 2048,50 (грн.).

Сума аліментів складе: 2048,50 x 0,25 = 512,13 (грн.).

Відповідно до п.п. 165.1.14 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включаються аліменти, отримані ним згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених СК, за винятком аліментів, отриманих від нерезидента незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Отже, якщо працівник підприємства перераховує аліменти своїй колишній дружині, до її загального оподатковуваного доходу сума аліментів не включається. Водночас цю суму необхідно відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «140».

І на закінчення статті зауважимо, що в разі звільнення працівника — платника аліментів з підприємства адміністрація підприємства зобов'язана повернути державному виконавцю виконавчий лист (ст. 69 Закону № 606). При цьому в разі, якщо буде відоме нове місце роботи такого працівника, необхідно поінформувати про це державного виконавця.