Особливості надання відпустки без збереження заробітної плати
Наталія ГРЕЧКО, головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин та оплати праці Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації
Працівник бюджетної установи у січні 2012 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів у зв'язку з перебуванням його дружини у післяпологовій відпустці. Чи має такий працівник право отримати відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 15 календарних днів у лютому 2012 року?
(м. Черкаси)
У ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) серед видів відпусток зазначено й відпустки без збереження заробітної плати, надання яких регламентовано ст. 25 та 26 Закону № 504.
Так, у ст. 25 Закону № 504 вказані категорії працівників, яким за їх бажанням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати. Серед таких працівників вказано й чоловіка, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці. За таких обставин йому може бути надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів.
Разом із цим ст. 26 Закону № 504 передбачено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. Так, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 18.03.2009 р. № 2961/0/14-09/06 (далі — лист № 2961), для одержання такої відпустки самого бажання працівника замало, обов'язковою умовою є спільна згода сторін. Працівник у заяві на ім'я роботодавця про надання такої відпустки має вказати сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу у такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки важливість кожної причини залежить від обставин, що склалися у працівника. Саме тому рішення про надання чи ненадання працівнику з тієї чи іншої причини вказаної відпустки належить виключно до компетенції роботодавця.
Отже, працівник має право скористатися неоплачуваними відпустками з декількох підстав. У випадку, що розглядається, працівник використав відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів у зв'язку з перебуванням його дружини у післяпологовій відпустці. При цьому у разі досягнення домовленості між сторонами трудового договору такому працівнику може бути надано й відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів за сімейними обставинами, надання якої передбачено ст. 26 Закону № 504.
До речі, у листі № 2961 вказано: важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановлених ст. 25 та 26 Закону № 504, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстави такої відпустки та її тривалості.
