Звільнення одинокої жінки, яка працює на підприємстві за строковим трудовим договором
Наталія ГРЕЧКО, головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин та оплати праці Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації
На підприємстві працює жінка за строковим трудовим договором на посаді працівниці, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У цієї жінки помер чоловік, її дитині — 12 років і тепер вона є одинокою матір’ю.
Чи можливо її звільнити з роботи після закінчення строкового трудового договору без подальшого працевлаштування, адже на підприємство її приймали на цю посаду, коли вона не була одинокою матір’ю?
(м. Харків)
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 (далі — постанова № 9) дано визначення терміна «одинока мати». Так, одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебувала у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Тому ця жінка (вдова) вважається одинокою матір’ю.
Що стосується її звільнення після закінчення строкового трудового договору, то п. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) гарантує недопущення звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (далі — власник) певних категорій жінок, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (далі — підприємство), коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. До таких категорій належать:
— вагітні жінки;
— жінки, які мають дітей віком до трьох років;
— жінки, які мають дітей віком до шести років (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду — на час відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку);
— одинокі матері за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
У випадку коли трудовий договір укладався на час відпустки працівниці по догляду за дитиною, то такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку за п. 2 ст. 36 КЗпП. Це звільнення (за п. 2 ст. 36 КЗпП) не належить до звільнення з ініціативи власника, тобто звільнення осіб, які належать до згаданих вище категорій, на цій підставі допускається. Однак відповідно до ст. 184 КЗпП у випадках їх звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору здійснюється обов’язкове їх працевлаштування. На період працевлаштування за такими особами зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення дії строкового трудового договору.
Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 9 зобов’язав суди враховувати, що звільнення з тих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більш ніж до шести років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває в шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому самому або на іншому підприємстві інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
Отже, на цю жінку поширюються гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, тому її звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП допускається лише у випадку письмової відмови від запропонованої їй роботи без поважних причин. В іншому разі власник зобов’язаний її працевлаштувати на тому самому або іншому підприємстві.
Одночасно з цим зазначимо, що гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, поширюються на одиноких матерів, які мають дитину віком тільки до чотирнадцяти років.
