Про оплату періоду перебування працівника у службовому відрядженні

Міністерство соціальної політики розглянуло лист щодо змін до статті 121 Кодексу законів про працю України і повідомляє.

Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Керівник підприємства або його заступник направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.

Весь період перебування у відрядженні є робочим часом працівника, за який відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України має виплачуватись заробітна плата згідно з умовами трудового або колективного договору, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку .

Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору і у випадку, коли заробітна плата вища його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.

До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо .

Середньоденний заробіток визначається з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки, премії, які мають постійний характер, індексації тощо.

Пунктом 4 Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, у т. ч. і за час відрядження, зокрема, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога по тимчасовій непрацездатності.

Директор Департаменту О. Товстенко

Нагадаємо, що відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботи здійснюється згідно з умовами, передбаченими трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.

Із цього положення випливає, що для оплати праці за період перебування у відрядженні необхідно визначити:

— середньоденну заробітну плату згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100);

— денний заробіток за місяць, в якому працівник перебував у відрядженні. При цьому розрахунок необхідно здійснювати виходячи з повністю відпрацьованого місяця.

Що стосується середньоденної зарплати, яка розраховується відповідно до Порядку № 100, то в листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики нагадали: відповідно до п. 2 цього Порядку вона обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника було направлено у відрядження.

При розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком № 100 уключаються: основна зарплата, доплати й надбавки, премії, що мають постійний характер, індексація тощо.

Водночас слід ураховувати, що відповідно до п. 3 Порядку № 100 до розрахунку середньої зарплати не включаються виплати за період, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за період виконання державних та громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпусток, відрядження тощо) і допомога по тимчасовій непрацездатності.

Що стосується денної зарплати, то вона визначається в місяці (місяцях), у якому (у яких) працівник перебував у відрядженні.

До денного заробітку працівника включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримує згідно з умовами трудового або колективного договору в місяці, в якому його направляють у відрядження: посадовий оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо.

Після розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком № 100 і денного заробітку ці величини необхідно порівняти.

Якщо розмір денної заробітної плати виявиться менше середньоденного заробітку працівника, розрахованого відповідно до Порядку № 100, то оплата праці за період перебування у відрядженні розраховується виходячи із середньоденної зарплати, визначеної на підставі Порядку № 100.

У разі якщо розмір денної заробітної плати більше середньоденного заробітку працівника, розрахованого відповідно до Порядку № 100, то оплата праці за період перебування працівника у відрядженні розраховується виходячи з розміру денної зарплати, тобто як за звичайні робочі дні.

Слід ураховувати, що в разі перебування працівника у так званому перехідному відрядженні, тобто коли період відрядження припадає на два суміжні місяці, то одне значення середньоденної зарплати визначається для порівняння з денною заробітною платою. А денну зарплату необхідно розрахувати окремо для кожного місяця, на який припадає відрядження.

Докладні числові приклади розрахунку оплати праці за період відрядження наведено в консультації нашого фахівця (див. «ОП», 2011, № 24, с. 11) і фахівця Мінсоцполітики (див. «ОП», 2012, № 3, с. 17).

Тетяна РУДА, головний редактор e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)