Укладення контракту з працівниками навчальних закладів

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися за угодою сторін.

Сьогодні сферу застосування контракту визначають більше ніж 50 законів України*, серед яких — Закон України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-ХІІ (далі — Закон про освіту).

Згідно із ст. 20 Закону про освіту керівники навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності і підпорядковані Міністерству освіти України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим міністерствам і відомствам України , обираються за конкурсом і призначаються на посаду (за попереднім погодженням з Міністерством освіти України) відповідними міністерствами і відомствами України шляхом укладання з ними контракту.

Відповідно до ст. 54 Закону про освіту «педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору».

Із зазначеного випливає, що законодавством про освіту визначена сфера обов’язкового застосування контракту лише для керівників навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності. При обов’язковому укладанні контракту виключена можливість укладання іншого виду трудового договору.

Що ж до контракту з педагогічними працівниками, то його застосування можливе лише за погодженням сторін (ст. 54 Закону про освіту). У цьому випадку роботодавець не має права вимагати від працівника укладання контракту. Працівникові може бути запропоновано переукладення звичайного трудового договору на контракт. У випадку відмови працівника трудові відносини продовжуються у звичайному правовому режимі.

Головним призначенням контракту є конкретизація кола обов’язків сторін трудового договору, підвищення рівня відповідальності працівника і роботодавця, створення особливих умов роботи для спеціалістів. Особливість контракту полягає в тому, що він регулює як «виробничі», так і тісно пов’язані з ними соціальні відносини.

Контракт, як різновид трудового договору, завжди укладається на визначений термін. Умови контракту, які погіршують становище працівника (порівняно з чинним законодавством і колективним договором), вважаються недійсними.

Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.94 р. № 170 , наголошено, що прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Підпунктом 5.3.9 Галузевої Угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011 — 2015 роки (далі — Галузева угода) також рекомендовано спрямовувати контрактну форму трудового договору саме на цю мету. При цьому зазначеним підпунктом Галузевої угоди передбачено обов’язкове надання додаткових порівняно з чинним законодавством пільг, гарантій та компенсацій для працівників, з якими укладено контракт. Зазначено також, що трудові договори, які були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП (для укладання строкових трудових договорів), слід вважати такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до ст. 24 КЗпП контракт укладається виключно у письмовій формі і є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Усі положення цього документа є конфіденційною інформацією, за розголошення якої законодавством передбачена відповідальність. Особи, які за своїми службовими обов’язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не мають права її розголошувати. Вимоги конфіденційності не поширюються на умови контракту, що регулюються чинним законодавством, та стосовно органів, які здійснюють контроль за їх додержанням. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей установи.

Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором. У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період. За угодою сторін у контракті може бути визначено й інші умови організації праці, необхідні для виконання зобов’язань, взятих на себе сторонами.

У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

У контракті визначаються режими робочого часу і часу відпочинку працівника. Тривалість відпустки працівника не може бути меншою від встановленої законодавством для цієї категорії працівників.

Контракт може визначати додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання, а також повинен передбачати зобов’язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту:

працівником — з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом;

роботодавцем — з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством , звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП, з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом.

Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до ст. 39 КЗпП.

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.