Практичне застосування нових вимог «атестаційного» положення педагогічних працівників

Як відомо, з 23 січня 2012 року набули чинності зміни, внесені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.12.2011 р. № 1473* до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 р. № 930 (далі — Типове положення).

*Див. «ОП», 2012, № 2, с. 8. — Прим. ред.

З метою роз’яснення деяких нових норм Типового положення, які викликають труднощі при їх застосуванні, в консультації наведемо відповіді на запитання читачів, які надійшли до редакції.

Чи необхідно у поточному навчальному році атестувати педагогічних працівників, які проходять чергову атестацію, на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням? Чи потрібно у зв’язку із внесенням змін до Типового положення складати окремі списки для атестації працівників на підтвердження педагогічних звань?

У зв’язку із внесенням змін до Типового положення всі працівники, які мають педагогічні звання, повинні під час своєї чергової атестації також атестуватися на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням. Атестація на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню здійснюється, як правило, не рідше одного разу на п’ять років.

У поточному навчальному році всі включені до списку осіб для проходження чергової атестації працівники, які мають педагогічні звання, повинні також атестуватися на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням. Складати окремі списки працівників, які атестуються на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, не потрібно.

Слід зауважити, що Типове положення не передбачає подання педагогічним працівником до атестаційної комісії заяви про присвоєння педагогічного звання. Не потрібно також подавати заяву про атестацію на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню. Присвоєння педагогічних звань здійснюється лише за поданням керівника або педагогічної ради навчального закладу. Для атестації на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню достатньо включити працівника до списку осіб для проходження чергової атестації.

Чи повинні вчителі (викладачі), які атестуються на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню «учитель-методист» («викладач-методист») готувати кожні п’ять років нові методичні розробки?

Типовим положенням передбачено присвоєння педагогічних звань педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі.

Зокрема, п. 5.2 Типового положення визначено, що педагогічні звання «учитель-методист», «викладач-методист» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об'єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів I — II рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Вимога про обов’язкову підготовку власних методичних розробок педагогічними працівниками, які атестуються на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, Типовим положенням не передбачена. Тобто атестаційною комісією при атестації вчителя, який має педагогічне звання «учитель-методист» та у міжатестаційний період не підготував нових методичних розробок, може бути прийнято рішення про його відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, якщо він продовжує здійснювати науково-методичну і науково-дослідну діяльність, але не запровадив нових методичних розробок, які були б схвалені науково-методичними установами.

Чи має право атестаційна комісія навчального закладу встановити 9-й тарифний розряд педагогічному працівнику, який має середню спеціальну освіту (закінчив педагогічне училище за спеціальністю «Початкове навчання») до введення в дію Закону України «Про освіту»?

Статтею 39 Основ Законодавства Союзу РСР та союзних республік про народну освіту (у редакції Закону СРСР від 27.11.85 р. № 3662-XI) встановлено, що середня спеціальна освіта отримується у технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених в установленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про вищу освіту» від 05.03.2002 р. № 2984-ІІІ (далі — Закон), училища та технікуми віднесено до вищих навчальних закладів першого рівня акредитації, у яких здійснюється підготовка за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Статтею 7 Закону визначено, що неповна вища освіта відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню молодшого спеціаліста. Тобто середня спеціальна освіта, здобута в училищах і технікумах на території СРСР, прирівнюється до неповної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Пунктом 4.11 Типового положення встановлено, що педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, за результатами атестації встановлюються тарифні розряди.

Відповідно до Схеми тарифних розрядів посад педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів, наведеної у додатку 6 до наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557, фахівцям, які не мають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (до введення в дію Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII — середньої спеціальної освіти), установлюється 8-й тарифний розряд.

Отже, якщо педагогічний працівник має середню спеціальну освіту, йому може встановлюватися 9-й тарифний розряд.

Просимо дати роз’яснення щодо п. 3.20 Типового положення. Які курси має пройти вчитель (за дипломом — вчитель математики), який викладає кілька навчальних дисциплін, зокрема математику, фізику та інформатику?

Чи поширюється кваліфікаційна категорія на педагогічне навантаження вчителя, який викладає предмети варіативної складової змісту загальної середньої освіти?

Вчитель, який викладає два або більше навчальні предмети (дисципліни), має атестуватися з предмета (предметів), який він викладає за спеціальністю. Присвоєна за результатами атестації кваліфікаційна категорія буде поширюватися на все педагогічне навантаження вчителя, якщо він пройшов курси підвищення кваліфікації з навчальних дисциплін інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, які він викладає, як це передбачено п. 3.20 Типового положення.

Якщо вчитель, крім предмета за спеціальністю, викладає навчальні дисципліни варіативної складової, присвоєна кваліфікаційна категорія також поширюється на це педагогічне навантаження. При цьому вимоги щодо проходження курсів підвищення кваліфікації з цих навчальних дисциплін Типовим положенням не висуваються.

Учитель математики, який, крім математики, викладає інформатику та фізику , має проходити підвищення кваліфікації з цих трьох навчальних дисциплін за інтегрованими програмами.

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.12.2011 р. № 1473 доручено Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, закладам післядипломної педагогічної освіти забезпечити підвищення кваліфікації вчителів та викладачів, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, за інтегрованими програмами.

Як атестується методист районного (міського) методичного кабінету з психологічної служби, якщо він за сумісництвом працює практичним психологом загальноосвітнього навчального закладу? Комісія якого рівня у такому випадку приймає рішення про присвоєння практичному психологу навчального закладу педагогічного звання «практичний психолог-методист»?

Відповідно до п. 2.13 Типового положення методисти районних (міських) методичних кабінетів з психологічної служби атестуються на відповідність займаній посаді та на присвоєння кваліфікаційних категорій «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії» атестаційними комісіями районних (міських) відділів освіти.

Питання про присвоєння методисту районного (міського) методичного кабінету з психологічної служби кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» розглядається атестаційною комісією районного (міського) відділу освіти та у разі позитивного розгляду цього питання порушується клопотання перед атестаційною комісією управління освіти і науки облдержадміністрації про присвоєння (відповідність раніше присвоєній) кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».

Пунктом 3.18 Типового положення визначено, що педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах за сумісництвом, атестуються на загальних підставах. Тобто якщо, крім посади методиста, працівник обіймає посаду практичного психолога навчального закладу, слід атестуватися окремо на кожній з посад. При цьому практичний психолог навчального закладу атестується за правилами, встановленими для атестації працівників навчальних закладів.

Педагогічне звання «практичний психолог-методист» практичному психологу навчального закладу відповідно до п. 2.13 Типового положення присвоюється атестаційною комісією районного (міського) відділу освіти (комісія II рівня).

Чи правомірно встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст» вчителю математики, який у 2006 році звільнився з роботи у зв’язку з виходом на пенсію, а у вересні 2010 року відновив роботу на посаді вчителя математики. Перед виходом на пенсію мав кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії».

Рішення про встановлення вчителю кваліфікаційної категорії «спеціаліст» є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20.08.93 р. № 310 (далі — Положення № 310), яке було чинним на час повернення вчителя на роботу до школи.

Відповідно до п. 5.10 Положення № 310 педагогічним працівникам, які припинили педагогічну діяльність у зв'язку з виходом на пенсію, у випадках відновлення ними роботи за фахом у навчальних закладах зберігається кваліфікаційна категорія, педагогічне звання, набуті раніше, чинність яких продовжується не більше ніж на один рік з наступною атестацією на загальних підставах.

З набранням чинності Типовим положенням діє норма (п. 3.17), відповідно до якої за працівниками, які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості перерви у роботі), зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання. Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу.

За таких підстав у разі прийняття на роботу у вересні 2010 року вчителю математики мали встановити кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії» з наступною атестацією у встановлений Типовим положенням строк.

Які дії керівника, якщо атестаційною комісією прийнято рішення про невідповідність працівника займаній посаді?

У разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність працівника займаній посаді, керівник повинен запропонувати йому роботу на іншій посаді, яка відповідає його кваліфікації, звісно, якщо така посада у навчальному закладі є і вона вакантна. Якщо працівник відмовиться від запропонованої посади, така відмова має бути письмовою.

Якщо посади, на яку можна перевести працівника, у навчальному закладі немає, або якщо він відмовився від запропонованої посади, видається наказ про розірвання трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. При цьому адміністрації навчального закладу та керівництву місцевого відділу освіти необхідно неухильно дотримуватися вимог законодавства про працю, які регламентують порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також про існуючі обмеження щодо звільнення деяких категорій працівників.

Зокрема, для розірвання трудового договору необхідно отримати попередню згоду профспілкового органу на звільнення працівника, додержуватися порядку та строків підготовки та видання наказу про звільнення, а також пам’ятати, що звільнення працівника після отримання такої згоди може бути здійснено не пізніш як через місяць з дня її одержання (ст. 43 КЗпП).

Відповідно до роз’яснення, яке міститься у постанові Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р., висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Тобто судом будуть досліджуватися не лише документи, надані атестаційною комісією школи, а й інші документи і свідчення, у тому числі надані працівником, якого звільнено, наприклад, про необ’єктивне ставлення до нього членів атестаційної комісії та керівництва навчального закладу.

Ураховуючи це, атестаційна комісія та адміністрація навчального закладу не повинні допускати навіть найдрібніших порушень порядку проведення атестації та законодавства про працю та ретельно готувати документацію на працівника, який визнаний таким, що не відповідає займаній посаді, приділяючи особливу увагу складенню протоколу засідання атестаційної комісії та заповненню атестаційного листа.

Аналіз практики діяльності навчальних закладів протягом останніх років дає підстави до застереження керівників навчальних закладів та органів управління освітою наважуватися на звільнення працівника із зазначених підстав лише у крайніх випадках, коли залишення працівника на посаді, яку він обіймає, дійсно неможливе, а іншої посади, на якій би він міг працювати, у навчальному закладі немає.

Необхідно пам’ятати, що відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років, якщо дитина за медичним висновком у цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, з обов’язковим працевлаштуванням.

Власник або уповноважений ним орган мають право на підставі рішення атестаційної комісії прийняти рішення про переведення працівника на іншу роботу або розірвання з ним трудового договору лише у термін не більше двох місяців з дня атестації.

Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу посаду, виданий на підставі рішення комісії про невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня. Недодержання цього правила, у разі задоволення апеляції, може потягнути за собою необхідність поновлення працівника на посаді з виплатою йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Додамо також, що п. 6.2 Типового положення встановлено: у разі прийняття атестаційною комісією рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання певних заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків, атестаційна комісія у встановлений нею строк, але не більше одного року, проводить повторну атестацію з метою перевірки їх виконання та приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді.

Повторне засідання комісії у таких випадках проводиться з метою перевірки виконання визначених у рішенні комісії заходів. Після його проведення атестаційна комісія приймає рішення про виконання зауважень та умов, викладених атестаційною комісією, яке додається до матеріалів атестаційної справи та до особової справи працівника.