Перевірки інспекцій з праці: новий Порядок — колишні повноваження

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 877 — Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Порядок № 390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальними органами, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390.

Загальні підстави здійснення контролю за додержанням трудового законодавства встановлено КЗпП, у якому вказується, що нагляд за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на це органи та інспекції, що не залежать у своїй діяльності від власника чи уповноваженого ним органу.

Функції спеціально уповноваженого органу з контролю за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, виконує Державна інспекція з питань праці (Держпраці), положення про яку затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011, і територіальні інспекції з праці, перелік яких затверджено постановою Кабміну від 17.08.2011 р. № 879.

Тривалий час інспектори керувалися у своїй діяльності Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Мінпраці від 21.03.2003 р. № 72. І ось йому на зміну прийшов Порядок № 390 (див. с. 4 цього номера газети), що набрав чинності 17.08.2012 р. Зупинимося на основних моментах, які потрібно знати господарюючим суб’єктам у разі візиту інспекторів з питань праці.

Перевірки додержання законодавства про працю мають звичний для суб’єктів господарювання поділ на планові та позапланові. Самим Порядком № 390 передбачено, що вони можуть проводитися як за місцем ведення діяльності суб’єктом господарювання (виїзні перевірки), так і за місцем розташування самого контролюючого органу (невиїзні перевірки).

Що стосується виїзних перевірок, то їх проведення не обмежено тим приміщенням, яке вказано як адресу держреєстрації суб’єкта господарювання. Мета інспектора з питань праці — насамперед перевірити робочі місця, а тому інспекція може відвідати як будь-яке виробниче, службове чи адміністративне приміщення роботодавця, так і робочі місця, розташовані поза вказаними приміщеннями (наприклад, якщо свої трудові функції працівник виконує за лотком на ринку чи здійснює виїзну торгівлю).

У частині невиїзних перевірок слід звернути увагу на те, що Закон № 877, положення якого є обов’язковими для інспекцій з питань праці, вимагає, щоб планові та позапланові перевірки здійснювалися у присутності керівника чи його заступника, іншої уповноваженої особи суб’єкта господарювання (ч. 11 ст. 4 Закону № 877). Реалізувати цю вимогу інспектори з праці в межах чинного законодавства навряд чи зможуть: за ними не закріплено повноваження викликати керівника підприємства чи особу, яка його замінює, до приміщення наглядового органу з метою проведення невиїзної перевірки. Тому, говорячи про здійснювані ними контрольні заходи, насамперед потрібно згадати про виїзні перевірки.

Звернемо увагу, що Законом України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 р. № 4448-VI запроваджено заборону на проведення планових та позапланових перевірок, ревізій, оглядів та інших заходів держнагляду стосовно таких груп суб’єктів господарювання:

1) фізичних осіб — підприємців, які не є платниками ПДВ. Важливо звернути увагу на таке: попри недостатню чіткість законодавчих приписів, вони все-таки дозволяють зробити висновок, що передбачені зазначеним Законом обмеження на проведення перевірок поширюються як на фізичних осіб — єдиноподатників, так і на підприємців, котрі працюють на загальній системі оподаткування;

2) юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 5 або 10 % (оскільки йдеться про юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку).

Це обмеження поширюється в тому числі на перевірки додержання законодавства про працю. При цьому необхідно враховувати таке: зазначені вище суб’єкти господарювання звільняються від проведення щодо них контрольних заходів лише за умови, що їх діяльність не віднесено до високого ступеня ризику.

Стосовно тих суб’єктів господарювання, на яких зазначене вище обмеження в частині проведення перевірок не поширюється:

— планові перевірки здійснюються згідно з графіками проведення перевірок відповідно до річних чи квартальних планів, які мають затверджуватися до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому;

— позапланові — за наявності будь-якої з передбачених Законом № 877 підстав для їх проведення.

Періодичність планових перевірок залежить від того, до якої категорії ступеня ризику віднесено суб’єкта господарювання. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання в частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджено постановою Кабміну від 17.11.2010 р. № 1059 (з урахуванням змін, унесених постановою Кабміну від 10.10.2012 р. № 937 // «ОП», 2012, № 20, с. 4).

Зазначений документ, як це й установлено Законом № 877, передбачає розподіл суб’єктів господарювання на три категорії з установленням такої періодичності планових перевірок додержання законодавства про працю:

— з високим ступенем ризику — не частіше одного разу на рік;

— із середнім ступенем ризику — не частіше одного разу на два роки;

— з незначним ступенем ризику — не частіше одного разу на п’ять років.

Контролюючий орган не зобов’язаний окремо офіційно повідомляти кожного суб’єкта господарювання, контроль за діяльністю якого він здійснює, про те, який ступінь ризику має діяльність такого суб’єкта; суб’єкти господарювання мають можливість орієнтуватися на затверджені критерії та самостійно робити висновки про те, до якої категорії їх може бути віднесено. Якщо під час судового розгляду виникає спір про те, до якої категорії за ступенем ризику має бути віднесено суб’єкта господарювання, контролюючий орган зобов’язаний надати докази, на підставі яких ним було зроблено висновок про той чи інший ступінь ризику суб’єкта господарювання; якщо він таких доказів не надає, суд може визнати проведення перевірки неправомірним.

Інакше кажучи, суб’єктам господарювання необхідно самостійно стежити за тим, щоб не порушувалася періодичність перевірок, установлена залежно від того, до якого ступеня ризику вони належать. Так, якщо суб’єкта господарювання віднесено до суб’єктів із середнім ступенем ризику і остання планова перевірка додержання ним законодавства про працю проводилася менше двох років тому, то до закінчення зазначеного періоду з черговою плановою перевіркою представники інспекції з праці прийти не можуть, інакше їх можна не допустити до перевірки.

Звертаємо увагу: ці обмеження періодичності проведення перевірок стосуються лише планових перевірок. Позапланові перевірки проводяться незалежно від затверджених критеріїв у разі виявлення встановлених законодавством підстав для їх здійснення.

Забігаючи наперед, у відповідь на запитання, що традиційно виникає, про період, який перевіряється, змушені констатувати: для «трудових» перевірок, як, наприклад, і для податкових, такого обмеження немає. Але діють об’єктивні обмежувачі:

— по-перше, у частині строків зберігання документів;

— по-друге, у вигляді строків давності для застосування санкцій за виявлені порушення трудового законодавства, про що йтиметься далі.

Підстави для проведення позапланових перевірок зазначено в ч. 1 ст. 6 Закону № 877. Такими підставами, зокрема, можуть бути:

— подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, наданих суб’єктом господарювання;

— перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень чи інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів держінспекцією з праці;

— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства про працю. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється лише за наявності згоди Держпраці на його проведення;

— неподання в установлений строк суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.

Вимоги до перевіряючих традиційні:

— у них при собі мають бути службове посвідчення і направлення на перевірку, що відповідають за складом своїх реквізитів вимогам Закону № 877;

— про планову перевірку суб’єкта господарювання має бути попереджено завчасно — не менш ніж за 10 календарних днів до початку перевірки;

— перевіряючі на вимогу суб’єкта господарювання повинні розписатися в Журналі перевірок, якщо такий ведеться на підприємстві;

— свій візит інспектори можуть здійснювати лише в робочий час суб’єкта господарювання, установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— планова перевірка має проводитися без порушення вимог до періодичності планових перевірок залежно від ступеня ризику діяльності, що здійснюється суб’єктом господарювання.

Якщо хоча б одна з наведених вимог не дотримується, у суб’єкта господарювання з’являються підстави не допустити інспекторів з питань праці до перевірки.

Звертаємо увагу: якщо контролюючим органом допущено порушення процедури проведення перевірки (не дотримано вимоги щодо періодичності проведення перевірок залежно від ступеня ризику здійснюваної діяльності, суб’єкта господарювання не повідомлено чи повідомлено несвоєчасно про планову перевірку тощо), то суб’єкту господарювання надається право не допустити посадових осіб до проведення перевірки без застосування будь-яких санкцій та інших негативних наслідків до нього. Однак якщо суб’єкт господарювання допускає перевіряючих, то послатися в подальшому на допущені ними порушення як на підставу звільнення його від відповідальності за виявлені порушення він не зможе. У судовій практиці, у тому числі на рівні вищих судових інстанцій, вироблено позицію, згідно з якою процедурні порушення з боку контролюючого органу не є підставою для звільнення від відповідальності суб’єкта господарювання за порушення, виявлені під час такої перевірки (див., наприклад, постанову ВАСУ від 02.03.2011 р. № К-21684/07, ухвалу ВАСУ від 12.07.2011 р. № К-23406/08). Прийняли цю позицію на озброєння й суди нижчих інстанцій у спорах суб’єктів господарювання з інспекціями з питань праці (див. постанови Донецького окружного адмінсуду від 26.04.2010 р. у справі № 2а-7478/10/0570, Окружного адмінсуду АРК від 21.08.2012 р. у справі № 2а-3891/12/0170/16).

Утім, навіть з урахуванням цього, для посадових осіб суб’єкта господарювання буде незайвим уважно поставитися до розділу акта перевірки, що має назву «Перелік запитань для контролю дій осіб, які проводять перевірку». Ця частина акта заповнюється уповноваженою особою суб’єкта господарювання. У ній проставляються позначки про додержання перевіряючими вимог щодо процедури проведення перевірки.

Загальну інформацію про строки проведення перевірок з питань додержання законодавства про працю наведемо в таблиці.

Звертаємо увагу: чинне законодавство не передбачає можливості ні перенесення строків проведення перевірок додержання законодавства про працю, ні призупинення її проведення з подальшим поновленням, ні продовження строків перевірки.

Перевірки будь-якого виду повинні проводитися у присутності суб’єкта господарювання чи уповноваженої ним особи . Під уповноваженою особою підприємства слід розуміти його директора (іншого керівника виконавчого органу) чи особу, уповноважену виконувати функції директора на час його відсутності (відповідні повноваження може бути надано статутом підприємства, рішенням загальних зборів засновників або наказом директора).

Результати кожної перевірки оформляються актом перевірки , в якому вказується стан додержання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі виявлення порушень — їх докладний опис із зазначенням відповідних норм законодавства. Як бачимо, порядок оформлення результатів перевірки додержання вимог законодавства про працю дещо відрізняється від більш знайомого суб’єктам господарювання оформлення результатів податкових перевірок: як відомо, при їх проведенні акт перевірки складається лише в разі виявлення порушень, якщо ж порушень не було виявлено — складається довідка.

У разі виявлення під час перевірки порушень складається припис (його форму наведено в додатку до наказу Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390), в якому:

— здійснюється запис про характер і зміст порушення, про невиконання законів та інших нормативних актів (зазначаються реквізити нормативного акта, його пункти, статті тощо);

— указується вимога до роботодавця про усунення виявлених порушень та письмове інформування особи, яка винесла припис, про результати здійснених з цією метою заходів;

— установлюється строк, протягом якого виявлені порушення має бути усунено.

Про результати виконання припису суб’єкт господарювання має письмово повідомити орган, що виніс припис. Повідомлення складається в довільній формі. У ньому слід обов’язково вказати номер і дату винесення припису, а також номери порушень.

Результати перевірки можуть також спричинити направлення до органів прокуратури матеріалів, які свідчать про систематичне порушення вимог законодавства про працю, що, у свою чергу, може призвести до порушення кримінальної справи за умови встановлення ознак злочину в діях посадових осіб чи інших працівників підприємства.

Звертаємо увагу на те, що за порушення законодавства про працю на сьогодні не передбачено адміністративно-господарських санкцій, у зв’язку з чим інспекції з праці наділено повноваженнями тільки щодо застосування заходів адміністративної відповідальності посадових осіб підприємства та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю.

Після закінчення строку, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, інспектор проводить повторну контрольну перевірку виконання припису. В акті за результатами контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. Якщо всі вимоги виконано, на цьому спілкування з інспектором закінчується до наступної перевірки. Якщо ні — посадовим особам загрожує адмінштраф за ст. 188⁶ КУпАП у розмірі від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.). Строк давності для його застосування становить два місяці, що відлічуються від дня закінчення строку, передбаченого приписом для усунення виявлених порушень.

У разі виявлення інших порушень законодавства про працю (передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 41, ст. 41¹ — 41³ КУпАП) до адміністративної відповідальності на підставі складеного інспектором адмінпротоколу може притягти лише суд. Строк давності для винесення постанови в цьому випадку становитиме три місяці від дня, коли порушення було допущено, а якщо порушення триває (наприклад, ненадання відпустки працівнику або невиплата належних йому сум при звільненні) — три місяці з дня складання акта перевірки. Найчастіше посадовим особам доводиться нести відповідальність за ст. 41 КУпАП, якою передбачено штраф за порушення встановлених строків виплати зарплати, виплати її не в повному розмірі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю. Розмір штрафу дорівнює від 510 до 1700 грн.

Штраф має бути сплачено не пізніше 15 днів від дня вручення постанови про його накладення, а в разі якщо особа вдавалася до процедури оскарження — протягом 15 днів з дня її повідомлення про незадоволення скарги.

Для підтвердження факту сплати адміністративного штрафу необхідно надати посадовій особі інспекції з праці розрахункові документи з відміткою установи банку, підприємства зв’язку про списання коштів з розрахункового рахунка платника або приймання платежів готівкою.