Оплата праці за період відрядження

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

Статтею 121 КЗпП визначено, що сума заробітку за дні відрядження не може бути менше середнього заробітку, про порівняння з будь-якою іншою величиною не йдеться. Чи достатньо буде визначити в колективному договорі, що оплата праці за дні відрядження провадиться в розмірі середньої заробітної плати і порівняння з денним заробітком у місяці відрядження не здійснюється, адже КЗпП при цьому порушено не буде?

Перш ніж відповісти на це запитання, процитую повністю положення ст. 121 КЗпП:

«Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку».

Як бачимо, у ст. 121 КЗпП наголошено на тому, що оплата праці за період відрядження здійснюється насамперед згідно з умовами, визначеними трудовим або колективним договором. Тому робочі дні, що припадають на період відрядження, має бути оплачено як звичайні робочі дні з урахуванням усіх надбавок, доплат, премій, передбачених у трудовому або колективному договорі. І лише в тому випадку, коли оплата таких днів як звичайних робочих днів нижча від середнього заробітку, оплату праці має бути здійснено за середнім заробітком, розрахованим відповідно до Порядку № 100.

Із цього випливає, що порівняння денного заробітку із середньоденною заробітною платою, розрахованою згідно з Порядком № 100, не уникнути.

До речі, право роз’яснювати норми трудового законодавства надано Мінсоцполітики. У своєму листі від 25.01.2012 р. № 91/13/84-12 фахівці цього відомства зауважили таке:

«Прийняті зміни до статті 121 КЗпП України дають можливість виплачувати працівникам заробітну плату за виконану роботу у відрядженні у разі, коли її розмір вище збереженого середнього заробітку за цей період. Якщо за виконану у відрядженні роботу заробітна плата працівників нижче їх середнього заробітку, що зберігається, то їм виплачується середній заробіток».

Аналогічне, дещо розширене роз’яснення Мінсоцполітики наведено в листі від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12 (див. «ОП», 2012, № 11, с. 5):

«Весь період перебування у відрядженні є робочим часом працівника, за який відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України має виплачуватись заробітна плата згідно з умовами трудового або колективного договору, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.

Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору і у випадку, коли заробітна плата вище його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.

До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо».

Таким чином, установлення в колективному договорі положення про те, що оплата праці за період відрядження провадитиметься за середнім заробітком, розрахованим згідно з Порядком № 100, буде суперечити чинному законодавству, оскільки погіршує становище працівника.

Наприклад, при розрахунку виходить, що денний заробіток більший від середньоденного заробітку, розрахованого відповідно до Порядку № 100. Оскільки в колективному договорі може бути встановлено, що оплата праці за період відрядження здійснюється на рівні середньої зарплати, розрахованої згідно з Порядком № 100, працівнику буде нараховано оплату праці за період відрядження в меншому розмірі, ніж йому належить на підставі ст. 121 КЗпП.

Тому встановлювати в колективному договорі положення про те, що оплата праці за період відрядження здійснюється на рівні середньоденної зарплати, не можна.

Дні відрядження припадають на вихідні. Чи виплачуються добові за такі дні?

Згідно з п. 4 розд. II Інструкції № 59 добові виплачуються за кожен день (уключаючи день вибуття і день прибуття) перебування працівника у відрядженні, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні і час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками). Визначення кількості днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

Таким чином, у разі якщо відрядження відповідно до наказу керівника припадає на вихідні дні, то добові за такі дні обов’язково має бути виплачено, причому незалежно від того, чи є такі вихідні дні днями перебування в дорозі до місця відрядження і назад, чи працівник відряджається спеціально для роботи у вихідні дні.

Оскільки в запитанні не уточнено, чи припадають на вихідні дні саме дні проїзду працівника у відрядження і назад, чи працівника спеціально направлено у відрядження для роботи у вихідні дні, розглянемо обидві ситуації з позиції оплати праці за період відрядження та порядку надання іншого дня відпочинку.

1. На вихідні дні припадає проїзд працівника до місця відрядження і назад.

Так, згідно з пп. 11 — 12 розд. I Інструкції № 59 у разі якщо працівник вибуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (що не оплачується та є вихідним днем). Отже, надання іншого вихідного дня в разі, якщо працівник вибуває у відрядження у вихідний день, є обов’язком роботодавця.

У разі якщо працівник повертається з відрядження у вихідний день, то такому працівнику може надаватися інший день відпочинку (що не оплачується та є вихідним днем) відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. Питання щодо надання іншого дня відпочинку для працівника, який прибуває з відрядження у вихідний день, має бути врегульовано правилами внутрішнього трудового розпорядку. На це Мінпраці вказувало в листі від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08.

Слід ураховувати, що дні направлення у відрядження або повернення з нього, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, в які працівника спеціально направлено для роботи, отже, і грошова компенсація за роботу в ці дні не виплачується.

2. Працівника направлено у відрядження у вихідні дні для виконання роботи.

Слід ураховувати особливості ситуації, коли працівника направлено у відрядження спеціально для виконання роботи у вихідні дні. Якщо є необхідність виконання певної роботи саме у вихідний день, то в наказі про відрядження обов’язково має бути зазначено, що працівник під час відрядження повинен виконувати службові доручення у вихідні дні (див. лист Мінпраці від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08).

Робота у вихідні дні, що є загальними вихідними днями (субота, неділя), може компенсуватися за угодою сторін у подвійному розмірі або шляхом надання іншого дня відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Строк надання іншого дня відпочинку визначається за угодою сторін (ст. 72, 107 КЗпП).

Таким чином, якщо працівника відправлено у службове відрядження спеціально для роботи у вихідний день, то такий день оплачується згідно зі ст. 72, 107 КЗпП*, а не за правилами, установленими ст. 121 КЗпП.

* Докладніше про порядок оплати праці в разі роботи у вихідні та святкові дні читайте у статті нашого фахівця (див. «ОП», 2012, № 11, с. 10). — Прим. ред.

У нашій організації щомісячна премія нараховується в поточному місяці в розмірі 30 % від заробітної плати минулого місяця. Чи необхідно розподіляти суму такої премії пропорційно відпрацьованим робочим дням у розрахунковому періоді (два місяці) (якщо такий період відпрацьовано не повністю) для визначення середньої зарплати згідно з Порядком № 100, адже її вже й так нараховано залежно від відпрацьованого робочого часу?

Відповідно до п. 3 Порядку № 100 премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, що виплачуються за квартал і триваліший проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці включаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Як бачимо, у Порядку № 100 чітко прописано: якщо в розрахунковому періоді відпрацьовано не всі робочі дні, то щомісячні премії, нараховані в цей період, при обчисленні середньої зарплати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Причому жодних винятків із цього правила в Порядку № 100 не передбачено.

У свою чергу, фахівці Мінсоцполітики в листі від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12 (див. «ОП», 2012, № 15, с. 3) вказували на таке: якщо премії виплачуються місяць у місяць і вони вже розраховані пропорційно відпрацьованому часу, то в такому разі премії включаються до заробітку у фактично нарахованому розмірі.

Таким чином, виходить, що фахівці Мінсоцполітики зробили виняток лише для тих премій, які нараховуються в поточному місяці за поточний місяць. Тільки такі премії не розподіляються пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді в разі, якщо у цьому періоді працівник відпрацював не всі робочі дні.

В інших випадках, зокрема в разі коли премія нараховується в поточному місяці за попередній місяць, при обчисленні середньої зарплати згідно з Порядком № 100 сума такої премії має враховуватися пропорційно відпрацьованому в розрахунковому періоді часу. Це якраз стосується ситуації, що розглядається в запитанні.

Докладніше про порядок уключення щомісячних премій до розрахунку середньої зарплати для визначення суми оплати праці за період відрядження читайте у статті фахівця Мінсоцполітики Н. Синько // «ОП», 2012, № 15, с. 19.

Працівник перебував у відрядженні з 10 по 14 вересня 2012 року. У розрахунковому періоді для визначення середньої зарплати згідно з Порядком № 100 (липень — серпень) працівник перебував на лікарняному з 2 по 13 липня 2012 року, а з 16 липня по 8 серпня 2012 року був у щорічній основній відпустці. Як у цьому випадку розрахувати середню зарплату відповідно до Порядку № 100? Чи необхідно робити це виходячи з виплат за фактично відпрацьований час з 9 серпня по 7 вересня включно?

Згідно з п. 2 Порядку № 100 у разі збереження середньої зарплати за період відрядження її розмір визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника було направлено у відрядження. Працівникам, які відпрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня зарплата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 Порядку № 100.

Зауважимо, що згідно з останнім абзацом п. 4 Порядку № 100 в разі, якщо працівник не мав заробітку не зі своєї вини, розрахунки провадяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до роз’яснення фахівця Мінсоцполітики Н. Синько (див. «ОП», 2012, № 12, с. 19) положення Порядку № 100 стосовно того, що працівникам, які відпрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, застосовуються лише для новоприйнятих працівників, які ще не відпрацювали повні два календарні місяці.

У разі якщо працівник не є новоприйнятим працівником, то середня зарплата згідно з Порядком № 100 для нього розраховується виходячи з виплат за два календарні місяці, що передують місяцю, в якому працівника направлено у відрядження.

Тому в ситуації, наведеній у запитанні, працівнику має бути обчислено середню заробітну плату виходячи з виплат, нарахованих йому в розрахунковому періоді (липень — серпень). При цьому слід ураховувати, що сума відпускних і сума лікарняних не включаються до розрахунку середньої заробітної плати відповідно до п. 4 Порядку № 100.

Наведемо умовний числовий приклад, використовуючи дані, зазначені в запитанні.

Нижче в таблиці покажемо види і суму виплат, які працівнику нараховано в розрахунковому періоді (липень — серпень) за робочі дні з 9 серпня по 31 серпня включно.

Середньоденна зарплата становитиме:

1890,80 грн. : 16 = 118,18 грн.

Які виплати включаються до розрахунку денного заробітку для порівняння із середньоденним заробітком, розрахованим згідно з Порядком № 100 у разі, якщо працівник у місяці, в якому його направлено у відрядження, був також і на лікарняному?

До суми денного заробітку працівника, що має порівнюватися із середньоденним заробітком, уключаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору в місяці, коли його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо (див. лист Мінсоцполітики від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12 // «ОП», 2012, № 11, с. 5).

При розрахунку денного заробітку за місяць, в якому працівник перебував у відрядженні, необхідно виходити з умови повністю відпрацьованого місяця.

Наведемо умовний числовий приклад.

Працівник перебував у відрядженні з 8 по 12 жовтня 2012 року. З 22 по 24 жовтня 2012 року він був на лікарняному.

Для того щоб визначити денний заробіток, необхідно виходити з того, що жовтень 2012 року відпрацьовано повністю. Припустимо, що в разі, якщо працівник повністю відпрацює жовтень 2012 року, він отримає:

— посадовий оклад — 2000 грн.;

— премію (20 % посадового окладу) — 400 грн.;

— фіксовану суму індексації (базовий місяць — липень 2012 року) — 399,83 грн.

Денний заробіток становитиме:

(2000 + 400 + 399,83) : 23 = 121,73 (грн.).

Далі денний заробіток необхідно порівняти із середньоденною заробітною платою, розрахованою згідно з Порядком № 100.

Якщо сума денного заробітку виявиться більшою від середньої зарплати, то робочі дні, що припадають на період відрядження, необхідно оплатити виходячи з денного заробітку. Якщо ж сума середньоденної зарплати виявиться більше денного заробітку, то робочі дні, що припадають на період відрядження, слід оплатити виходячи із суми середньоденної зарплати.