Право на соціальну додаткову відпустку на дітей за декількома підставами

Перш ніж відповісти на ці запитання, розглянемо, яким категоріям працівників надається соціальна додаткова відпустка на дітей. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) додаткова оплачувана відпустка працівникам, які мають дітей, надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів таким категоріям працюючих працівників:

— жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

— жінці, яка має дитину-інваліда;

— жінці, яка всиновила дитину;

— одинокій матері;

— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла дитину під опіку;

— одному із прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Як бачимо, для того, щоб відповісти на запитання, соціальну додаткову відпустку на дітей якої тривалості має бути надано жінці, яка виховує усиновлену дитину без батька, необхідно з’ясувати таке:

1. Хто підпадає під поняття «одинока мати» для цілей надання соціальної додаткової відпустки і відповідно чи вважається вказана працівниця одинокою матір’ю?

2. Чи може одна і та ж дитина враховуватися при визначенні кількості підстав для надання додаткової відпустки на дітей?

Відповівши на ці запитання, можна буде чітко визначити, на яку тривалість додаткової відпустки на дітей має право жінка, яка виховує усиновлену дитину без батька.

Визначимо, які категорії жінок підпадають під поняття «одинока матір» для цілей Закону про відпустки.

Так, у самому Законі про відпустки, зокрема в п. 5 ч. 13 ст. 10 визначено, що одинокою матір’ю вважається жінка, яка виховує дитину без батька. Більш розширено це поняття роз’яснено в листі Мінпраці від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 (далі — лист № 2650 // див. «ОП», 2010, № 23, с. 14).

Так, ураховуючи положення п. 9 постанов Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 і п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, для цілей надання додаткової відпустки на дітей під визначенням «одинока мати» слід розуміти:

— жінку, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено в установленому порядку зі слів матері;

— вдову;

— жінку, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною і відсутні докази його участі у вихованні дитини, а також за вказаних умов, якщо жінка повторно вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).

Як бачимо, для визначення жінки як одинокої матері участь батька в утриманні дитини ролі не грає. Грає роль саме участь батька у вихованні дитини.

Для того, щоб визначити, у яких випадках жінка вважається такою, яка виховує дитину сама, звернімося до положень Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III (далі — СКУ).

Згідно зі ст. 157 СКУ питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Проживання одного з батьків окремо від дитини не позбавляє його обов’язку брати участь у вихованні дитини, і така особа має право на особисте спілкування з нею.

Тому якщо батько дитини не проживає з нею, то жінці необхідно довести, що він не бере участь у вихованні дитини.

На думку Мінпраці, документом, який підтверджує те, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини (див. лист № 2650). Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути:

— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— рішення органів опіки та піклування або суду про участь батька у вихованні дитини;

— постанова суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

— акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, у якому зі слів сусідів (при наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

— довідка зі школи про те, що батько не бере участь у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах) тощо.

Надання лише копії свідоцтва про розірвання шлюбу і довідки з ЖЕКу про реєстрацію місця проживання не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.

У ситуації, яка розглядається нами, крім того, що жінка, яка виховує всиновлену дитину, є розлученою, її колишнього чоловіка позбавлено батьківських прав, про що свідчить рішення суду про позбавлення батька всиновленої дитини батьківських прав. Цей документ є достатньою підставою для того, щоб довести, що жінка, яка всиновила дитину, виховує її сама, а значить, є одинокою матір’ю для цілей Закону про відпустки.

Отже, жінка, яка має всиновлену дитину і виховує її сама, підпадає під декілька підстав для надання їй соціальної додаткової відпустки на дітей як одинока мати і як жінка, яка всиновила дитину. Проте виникає запитання: чи враховується одна й та ж дитина при визначенні кількості підстав, за якими надається додаткова відпустка на дітей?

Так, згідно з роз’ясненнями Мінпраці, викладеними в листі від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 (далі — лист № 215 // «ОП», 2010, № 17, с. 8), для надання соціальної додаткової відпустки на дітей особі, яка має на це право за декількома підставами, необхідно враховувати кожну з таких підстав.

При цьому кожну підставу, визначену ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, слід вважати окремою підставою. Інакше кажучи, одна й та ж дитина може бути врахована при визначенні кількості підстав для надання соціальної додаткової відпустки на дітей.

Висновок: працівниця, яка виховує всиновлену дитину без батька, має право на соціальну додаткову відпустку на дітей за двома підставами. Тривалість такої відпустки складає 17 календарних днів.

Щодо запитання, чи може робітниця, яка не використала соціальну додаткову відпустку на дітей в поточному році, використовувати її в наступному, зауважимо таке. Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (див. лист № 215). Тому, якщо працівник з будь-яких причин не скористався цим правом і не використав таку відпустку за минулий рік або за декілька попередніх років, він має право використовувати таку відпустку в поточному або в подальших роках. У разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за невикористані дні, у тому числі й соціальну додаткову відпустку на дітей (ст. 24 Закону про відпустки)