Щодо поділу відпусток на частини

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист <…> і повідомляється.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. № 2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.

Нормою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України «Про відпустки».

Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Якщо у листі мова йде про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки», то на відміну від щорічної відпустки, поділу на частини вона не підлягає.

Однак працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.

Соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця (частина перша статті 181 КЗпП України).

Отже, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка чи інша зазначена особа може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.

Директор Департаменту
О. Товстенко

У листі, що коментується (див. с. 7 цього номера), фахівці Мінсоцполітики розглянули питання про поділ на частини таких видів відпусток:

— щорічної відпустки;

— соціальної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

— відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

1. Поділ на частини щорічної відпустки. Як справедливо зазначено, основна неподільна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. Причому ця частина відпустки не обов’язково має бути першою.

Інакше кажучи, працівник може поділити щорічну відпустку таким чином, що її неподільна частина буде другою або третьою використаною частиною відпустки. Наприклад, працівник спочатку пішов у щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів, потім — у щорічну основну відпустку знову на 5 календарних днів і лише згодом використав останню неподільну частину відпустки — 14 календарних днів.

При цьому слід мати на увазі, що такий поділ відпустки можливий тільки з дозволу роботодавця, оскільки поділ відпустки на частини визначено у ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) як можливість, а не як обов’язок роботодавця.

А тому роботодавець може заборонити такий поділ щорічної відпустки взагалі або дозволити поділ тільки таким чином, як це підходить у тому числі й йому (роботодавцю).

2. Поділ на частини соціальної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Частиною 1 ст. 12 Закону про відпустки визначено, що саме щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Відповідно до ст. 4 Закону про відпустки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до виду соціальних відпусток і не належить до виду щорічних відпусток. Таким чином, поділу на частини така відпустка не підлягає.

Водночас, як зазначено в листі, що коментується, працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати таку відпустку спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а потім за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів (докладно про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, див. в «ОП», 2013, № 10, с. 19).

3. Поділ на частини відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Як уже зазначалося у статті на сторінках «ОП» (див. «ОП», 2013, № 7, с. 20), жінка, котра має дитину віком до трьох років, має право на власний розсуд у будь-який час вийти з такої відпустки, а потім знову піти в цю відпустку, а також може, перебуваючи в такій відпустці, стати до роботи на умовах неповного робочого часу.

Тетяна РУДА, головний редактор
(e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)