Розрахунок кількості днів невикористаної відпустки, що підлягають компенсації при звільненні

ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII.

Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Порядок № 346 — Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковцям, затверджений постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346.

Список № 1290 — Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

Перш за все зауважимо, що у випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону про відпустки).

Як бачимо, Законом про відпустки передбачено вичерпний перелік відпусток, за невикористані дні яких виплачується компенсація. Інші види відпусток, не використані працівником (навчальні та творчі, «чорнобильські»), компенсації не підлягають.

При нарахуванні (виплаті) компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника слід пам’ятати такі основні моменти.

1. Компенсація за дні невикористаної відпустки надається незалежно від причини звільнення.

Заслуговує на увагу, що в деяких випадках законодавство обмежує право працівників на надання невикористаної відпустки безпосередньо перед звільненням. Так, у випадку звільнення працівника у зв’язку з порушенням трудової дисципліни (наприклад, за появу в нетверезому стані, за прогули тощо) він не має права на отримання невикористаної відпустки з подальшим звільненням (див. лист Держкомпідприємництва від 23.07.2003 р. № 4382). Але це обмеження не можна розглядати як позбавлення такого працівника права на отримання компенсації за невикористану відпустку.

Також не може бути надано відпустку з подальшим звільненням держслужбовцю, який досяг граничного віку перебування на держслужбі та має бути звільнений у день досягнення такого граничного віку для держслужбовців. Проте в день звільнення держслужбовцю має бути виплачено грошову компенсацію за не використані ним дні відпустки (див. лист Мінпраці від 05.02.2008 р. № 18/13/116-08).

Таким чином, компенсацію за дні невикористаної відпустки має бути надано при звільненні завжди, незалежно від підстави для звільнення.

2. Право працівника на використання щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей не обмежено строком давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом більше двох років поспіль. Однак це не означає, що працівник, який не використав свою відпустку протягом цього часу, позбавляється права на неї чи на отримання грошової компенсації. Компенсації підлягають усі дні всіх не використаних працівником щорічних відпусток і додаткових соціальних відпусток працівникам, що мають дітей, незалежно від того, скільки років вони не надавалися.

3. Працівникам-сумісникам виплата грошової компенсації здійснюється на загальних підставах.

4. Компенсація за невикористану відпустку може виплачуватися також працівникам, які звільняються в порядку переведення (за підставою, передбаченою п. 5 ст. 36 КЗпП). Якщо працівник виявить бажання, щоб компенсація не виплачувалася йому при звільненні, а була перерахована на нове місце роботи, то він має подати роботодавцю відповідну заяву.

5. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також за додаткові відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки) виплачується спадкоємцям у такому самому порядку, як і нарахована, але не виплачена заробітна плата.

Як правило, розрахунок днів невикористаної відпустки здійснюється працівниками кадрової служби. При цьому для кожного виду відпусток, що підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів необхідно здійснювати окремо (див. лист Мінсоцполітики від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11, далі — лист № 208 // «ОП», 2011, № 14, с. 8).

Порядок розрахунку кількості днів невикористаної щорічної відпустки та додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, має певні особливості. Розглянемо їх.

Потрібно визначити, які відпустки належать до щорічних. Так, відповідно до ст. 4 Закону про відпустки до щорічних відпусток відносять:

— основну відпустку;

— додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

— додаткову відпустку за особливий характер праці;

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, що відлічується від дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки). Тривалість основної щорічної відпустки регламентується не лише Законом про відпустки, а й іншими законами та нормативно-правовими актами України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 3723 державним службовцям основна щорічна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів.

Конкретну тривалість щорічної відпустки (як основної, так і додаткової) має бути визначено в колективному договорі підприємства (організації, установи) або у трудовому договорі між роботодавцем та працівником.

Крім того, деяким категоріям працівників гарантовано надання щорічної основної відпустки більшої тривалості, а саме:

— інвалідам I та II груп — 30 календарних днів;

— інвалідам III групи — 26 календарних днів;

— особам віком до 18 років — 31 календарний день.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників. Конкретний перелік виробництв, цехів, професій та посад, що дають право на таку відпустку, зазначено в додатку 1 до Списку № 1290.

Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці не може перевищувати 35 календарних днів (ст. 7 Закону про відпустки) і встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається (ст. 8 Закону про відпустки):

— окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та в умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно з додатком 2 до Списку № 1290;

— працівникам з ненормованим робочим днем — до 7 календарних днів відповідно до списків посад, робіт і професій, визначених у колективному договорі, угоді.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці залежить від часу зайнятості працівника в цих умовах та встановлюється колективним або трудовим договором. При цьому до розрахунку часу, що дає працівнику право на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для такого працівника (див. лист Мінсоцполітики від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11, далі — лист № 14).

До інших додаткових відпусток, передбаченим законодавством, можна віднести, наприклад, додаткову оплачувану відпустку державним службовцям, установлену ч. 2 ст. 35 Закону № 3723.

Слід зауважити таке: щорічна додаткова відпустка за бажанням працівника може надаватися одночасно з основною щорічною відпусткою або окремо від неї.

Законом про відпустки встановлено не тільки мінімальну, а й максимальну тривалість щорічної відпустки. Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Для визначення кількості календарних днів щорічної відпустки необхідно знати, як визначається стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначають відповідно до ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону про відпустки. Періоди, що включаються до стажу роботи, який дає право на такі відпустки, наведемо в таблиці.

Крім того, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну й додаткову відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, який дає право на щорічні основну й додаткову відпустки на цьому підприємстві, зараховується час, за який він не використав такі відпустки на попередньому місці роботи (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки).

Що стосується кількості днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівнику, то вони мають розраховуватися виходячи з тривалості фактично належної йому щорічної відпустки, що визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Загального нормативно-правового акта, який визначав би порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.

Водночас Мінсоцполітики у своїх листах № 208 і від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13 (далі — лист № 321) надало роз’яснення щодо механізму визначення днів відпустки, які підлягають компенсації. Оскільки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, то при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу слід скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, прописані в Порядку № 100, тобто прив’язку розрахунку днів відпустки слід виконувати в календарних днях робочого року, в якому працював працівник.

Таким чином, дотримуючись роз’яснень Мінсоцполітики, розрахунок кількості днів відпустки можна показати у вигляді формули:

К = Д_відпр х К₁,

де К — кількість календарних днів відпустки, що підлягають компенсації;

Д_відпр — кількість відпрацьованих календарних днів (без урахування святкових та неробочих) за робочий період;

К₁ — кількість днів відпустки, що припадає на один календарний день (без урахування святкових та неробочих днів за весь рік) за рік:

К₁ = Д_відп : (365 - 10),

де Д_відп — кількість календарних днів відпустки, що належать працівнику за повністю відпрацьований робочий рік;

365 — кількість днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Як зазначалося вище, щодо кожного виду відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів здійснюється окремо. При визначенні днів відпустки, що підлягають компенсації, можна отримати дробову кількість днів. Зауважимо, що у трудовому законодавстві їх округлення не передбачено, але й не заборонено. При цьому тривалість відпусток визначається Законом про відпустки, іншими законами та нормативно-правовими актами України та незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях.

Тому отримане під час розрахунку неціле число календарних днів округляється відповідно до загальновстановлених правил математики. На це звернуло увагу Мінсоцполітики в листі № 321.

Як розраховувати кількість днів невикористаної відпустки, розглянемо на умовних числових прикладах.

Приклад 1. Працівник, прийнятий на роботу 02.04.2012 р., звільняється 16.08.2013 р. Тривалість щорічної основної відпустки становить 24 к. дн. За період роботи з 02.04.2012 р. по 01.04.2013 р. відпустку було використано в повному обсязі. За період роботи з 02.04.2013 р. по 16.08.2013 р. (131 к. дн. без урахування святкових та неробочих днів) працівнику необхідно виплатити компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованому часу.

1. Визначимо кількість днів відпустки, що припадають на один календарний день (без урахування святкових та неробочих днів за весь рік) за рік:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676 к. дн.,

де 24 — кількість календарних днів відпустки, на яку мав би право працівник, відпрацювавши повний робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

2. Розрахуємо кількість календарних днів відпустки, що підлягають компенсації за фактично відпрацьований час:

131 к. дн. х 0,0676 = 8,8556 к. дн. ≈ 9 к. дн.

Приклад 2. Працівник, прийнятий на роботу 13.05.2013 р., звільняється 31.07.2013 р. Колективним договором передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні та щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день — 4 календарні дні. Як визначити, яка кількість днів основної та додаткової щорічних відпусток належить такому працівнику при звільненні?

У наведеному прикладі робочий рік, за який працівнику надаються щорічна основна й додаткова відпустка, починається 13.05.2013 р. і закінчується 31.07.2013 р., тобто працівник відпрацював 78 к. дн. без урахування святкових та неробочих днів.

У цьому випадку кількість днів щорічної основної та додаткової відпусток, пропорційну відпрацьованому часу, можна розрахувати таким чином. (При цьому слід пам’ятати, що для кожного виду відпустки розрахунок днів, які підлягають компенсації, провадиться окремо.)

Визначимо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування робочих та святкових днів у цілому за рік:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676 к. дн.,

де 24 — кількість днів щорічної основної відпустки, на яку мав би право працівник, відпрацювавши повний робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Визначимо кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки, що підлягають компенсації. Для цього отриманий результат помножуємо на кількість календарних днів (без урахування святкових та неробочих днів), відпрацьованих працівником у робочому періоді з 13.05.2013 р. по 31.07.2013 р. включно:

0,0676 к. дн. х 78 к. дн. = 5,2728 к. дн. ≈ 5 к. дн.

де 78 — кількість фактично відпрацьованих працівником календарних днів за період з 13.05.2013 р. по 31.07.2013 р. без урахування святкових та неробочих днів.

Далі визначаємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що припадають на один календарний день:

4 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0113 к. дн.,

де 4 — кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, на який мав би право працівник, відпрацювавши повний робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Кількість днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що підлягають компенсації, становитиме:

0,0113 к. дн. х 78 к. дн. = 0,8814 к. дн. ≈ 1 к. дн.,

де 78 — кількість фактично відпрацьованих працівником календарних днів за період з 13.05.2013 р. по 31.07.2013 р. без урахування святкових та неробочих днів.

Таким чином, на момент звільнення працівник має право на компенсацію 5 к. дн. щорічної основної відпустки та 1 к. дн. щорічної додаткової відпустки, яку має бути виплачено йому в день звільнення.

Приклад 3. Працівника було прийнято на посаду бухгалтера 04.06.2012 р. (основне місце роботи), а з 27.08.2012 р. на цьому самому підприємстві — інспектором відділу кадрів (внутрішнє сумісництво). 23.08.2013 р. цей працівник звільняється. Колективним договором передбачено надання щорічної основної відпустки для цих посад тривалістю по 24 к. дн. Як визначити, яка кількість днів відпустки підлягає компенсації за умови, що відпустки за весь час роботи не надавалися?

Виплата компенсації за невикористану відпустку працівникам-сумісникам провадиться на загальних підставах. При цьому підрахунок днів невикористаних щорічних відпусток визначається для кожної посади окремо.

1. Розрахуємо дні щорічної відпустки за основним місцем роботи (бухгалтер). За період роботи з 04.06.2012 р. по 03.06.2013 р. відпустка не надавалася, тому всі невикористані дні щорічної відпустки (24 к. дн.) за цей період підлягають компенсації при звільненні.

За період з 04.06.2013 р. по 23.08.2013 р. працівник відпрацював 79 к. дн. (за винятком святкових та неробочих днів).

Визначимо кількість днів відпустки, що припадають на один календарний день (без урахування святкових та неробочих днів за весь рік) за рік:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676 к. дн.,

де 24 — кількість календарних днів відпустки, на яку мав би право працівник, відпрацювавши повний робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Кількість календарних днів відпустки, що підлягають компенсації за фактично відпрацьований час, дорівнюватиме:

79 к. дн. х 0,0676 к. дн. = 5,3404 к. дн. ≈ 5 к. дн.

2. Розрахуємо дні щорічної відпустки за місцем роботи за сумісництвом (інспектор відділу кадрів). За період з 27.08.2012 р. по 23.08.2013 р. включно працівник відпрацював 353 к. дн. (за винятком святкових та неробочих днів).

Визначимо кількість днів відпустки, що припадають на один календарний день (без урахування святкових та неробочих днів за весь рік) за рік:

24 к. дн : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676 к. дн.,

де 24 — кількість календарних днів відпустки, на яку мав би право працівник, відпрацювавши повний робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Кількість календарних днів відпустки, що підлягають компенсації за фактично відпрацьований час, становитиме:

353 к. дн. х 0,0676 к. дн. = 23,8628 к. дн. ≈ 24 к. дн.

Таким чином, при звільненні цього працівника йому необхідно виплатити компенсацію за 53 к. дн. невикористаних щорічних основних відпусток (за посадою бухгалтера — 29 к. дн., за посадою інспектора відділу кадрів — 24 к. дн.).

Звернемо увагу на особливості розрахунку компенсації окремим категоріям працівників. Так, у випадку звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення відпрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості (ст. 24 Закону про відпустки).

Якщо ж такі особи до звільнення відпрацювали менше 10 місяців, компенсація виплачується пропорційно відпрацьованому ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожен відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 к. дн. при тривалості відпустки відповідно 56, 42 і 28 к. дн.). Такий розрахунок передбачено п. 6 Порядку № 346 (див. «ОП», 2013, № 13, с. 23).

Приклад 4. Учителя загальноосвітньої середньої школи прийнято на роботу за строковим трудовим договором на період з 01.09.2012 р. по 30.06.2013 р. Яка кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки підлягає компенсації?

Згідно з розд. III додатка до Порядку № 346 учителі всіх спеціальностей середніх навчальних закладів мають право на щорічну відпустку тривалістю 56 к. дн. У наведеному прикладі вчитель відпрацював повні 10 місяців. Таким чином, відповідно до ст. 24 Закону про відпустки при звільненні такому працівнику виплачується компенсація за невикористані дні щорічної відпустки кількістю 56 к. дн.

Приклад 5. Педагог, прийнятий на роботу 01.09.2012 р., звільняється 24.05.2013 р., відпрацювавши 8 міс. і 24 к. дн. Тривалість його відпустки становить 42 к. дн. Яка кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки підлягає компенсації?

Згідно з п. 6 Порядку № 346 за кожен відпрацьований місяць йому виплачується компенсація з розрахунку 4,2 к. дн.

Таким чином, за відпрацьовані повні 8 міс. (з 01.09.2012 р. по 30.04.2013 р. включно) кількість днів, що підлягають компенсації, дорівнює: 33,6 к. дн. (8 к. міс. х 4,2 к. дн.).

Крім того, за 24 к. дн., відпрацьовані у травні 2013 року (з 01.05.2013 р. по 24.05.2013 р. включно), йому виплачується компенсація з розрахунку: 3,3 к. дн. (4,2 к. дн. : 31 к. дн. х 24 к. дн.).

Сумарна кількість днів, що підлягають компенсації, після округлення дорівнює: 37 к. дн. (33,6 к. дн. + 3,3 к. дн.).

Як зазначалося раніше, у випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону про відпустки). Така компенсація виплачується тільки при звільненні працівника.

Про умови та порядок надання такої відпустки ми докладно розповідали раніше на сторінках нашої газети (див. «ОП», 2013, № 10, с. 19).

Нагадаємо, що згідно зі ст. 19 Закону про відпустки деяким категоріям працівників, котрі мають дітей, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

На практиці працівники не завжди використовують додаткову соціальну відпустку, визначену ст. 19 Закону про відпустки.

Водночас законодавством не передбачено строку позовної давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, котрі мають дітей. Якщо працівник із будь-яких причин не скористався такою відпусткою в попередні роки, то він не втрачає право на надання такої відпустки в майбутньому або має право отримати компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні (див. лист Мінпраці від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 (далі — лист № 215) // «ОП», 2010, № 17, с. 8).

При цьому тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за попередні роки має визначатися відповідно до норм законодавства, що діяли на той момент (див. лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10 // «ОП», 2010, № 6, с. 15).

Наведемо в таблиці інформацію стосовно того, яка тривалість відпустки на дітей була в попередні роки.

Однією з особливостей надання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, є те, що вона надається за календарний, а не за робочий рік. Відпрацьовувати певний час у роботодавця для її надання працівнику не потрібно.

Так само слід пам’ятати: якщо працівник уже працював у поточному році в інших роботодавців, то новий роботодавець додаткову відпустку на дітей за поточний рік такому працівнику не надає та компенсацію за неї у випадку звільнення не виплачує. Це пов’язане з тим, що цей працівник повинен був або використати додаткову відпустку на дітей за поточний рік у попереднього роботодавця, або отримати за невикористані дні такої відпустки компенсацію при звільненні (див. лист Мінпраці від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07). Винятком є випадок, коли працівниця, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, звільнилася з попереднього місця роботи, не розпочавши виконання своїх трудових обов’язків, і не скористалася своїм правом на додаткову соціальну відпустку на дітей. У цьому випадку новий роботодавець зобов’язаний надати їй таку відпустку або виплатити компенсацію за невикористані дні такої відпустки при звільненні. Для цього, на нашу думку, така працівниця має надати довідку від попереднього роботодавця про те, що вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку та не працювала.

Розглянемо на прикладі, як виплачується компенсація за невикористані дні додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей.

Приклад 6. На підприємстві працює жінка, яка овдовіла у 2001 році та має дитину 1987 року народження. У серпні 2013 року ця працівниця звільняється. Додаткова соціальна відпустка на дітей їй за весь час не надавалася.

Чи має така особа право на компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, якщо на момент звільнення її дитині виповнилося 26 років? Якщо так, то якої тривалості та за скільки років?

Якщо працівник зі будь-яких причин не скористався своїм правом на соціальну додаткову відпустку на дітей у році досягнення дитиною певного віку або за кілька попередніх років, він має право використати її, а у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі не використані ним дні відпустки. Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (див. листи Мінпраці від 25.08.2005 р. № 36-455 і № 215).

Для того щоб відповісти на запитання, наведене в листі нашого читача, необхідно передусім визначити, хто підпадає під поняття «одинока мати».

У самому Законі про відпустки, зокрема в п. 5 ч. 13 ст. 10, визначено, що одинокою матір’ю вважається жінка, яка виховує дитину без батька. Більш розширено це поняття роз’яснено в листі Мінпраці від 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13 (див. «ОП», 2010, № 23, с. 14).

Так, з урахуванням положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 і п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки для цілей надання соціальної додаткової відпустки на дітей під одинокою матір’ю слід розуміти:

— жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено в установленому порядку зі слів матері;

— удову;

— жінку, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучену жінку, яка самотужки виховує дитину, якщо батько не проживає разом із дитиною та відсутні докази його участі у вихованні дитини, а також за вказаних умов, якщо жінка повторно вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).

У цій ситуації працівниця овдовіла, а отже, належить до категорії «одинока мати» для цілей Закону про відпустки.

Таким чином, жінка, яка є вдовою та виховує дитину, має право на надання соціальної додаткової відпустки на дітей. Але виникають запитання: за які роки та якої тривалості їй необхідно надавати таку відпустку? Для того щоб відповісти на ці запитання, необхідно з’ясувати, в якому році в такої категорії працівниць, як «одинока мати», з’явилося право на соціальну додаткову відпустку на дітей та коли в подальшому працівниця втратила право на таку відпустку.

Щодо попередніх років зауважимо таке: категорія «одинока мати» в Законі про відпустки була наявна не завжди.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відпусток» від 22.10.2004 р. № 2128-IV ч. 1 ст. 182¹ КЗпП і ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки було доповнено словами «одинокі матері». Цей Закон набрав чинності з 18.11.2004 р.

У зв’язку з тим, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних, вона надається за календарний рік. Таким чином, право на таку відпустку з’явилося в одиноких матерів починаючи з 2004 року.

Тепер визначимо граничний вік дитини, що дає право на соціальну додаткову відпустку на дітей.

У самому Законі про відпустки зазначено тільки граничний вік дитини (15 років), що дає право на відпустку жінкам, які мають двох та більше дітей. Для інших категорій працівників, які мають дітей, граничний вік дитини не зазначено. У цьому випадку необхідно керуватися загальними нормами чинного законодавства.

Правовий статус дитини особа має до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СКУ). Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III і ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-ХII дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо вона не набула права повноліття раніше.

Таким чином, із наведених норм законодавства можна зробити висновок, що для цілей ст. 19 Закону про відпустки дитиною визнається особа віком до 18 років, якщо вона не набула права повноліття раніше. На це неодноразово вказувало Мінсоцполітики у своїх листах (див. листи від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06, від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07, від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 (далі — лист № 235 // «ОП», 2008, № 1, с. 6), від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09).

Крім того, слід ураховувати таке: оскільки додаткова відпустка працівникам, котрі мають дітей, належить до соціальних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом року незалежно від відпрацьованого часу й дати народження дитини — до чи після (див. лист від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08, лист № 235).

Таким чином, працівник має право на соціальну додаткову відпустку на дітей у році, в якому його дитина досягає граничного віку, та використати її може у зручний для себе час незалежно від дати народження дитини. І вже починаючи з наступного року такий працівник втрачає право на додаткову відпустку на дітей.

У наведеному запитанні дитині працівниці 18 років виповнилося у 2005 році, і за цей рік працівниця мала право на надання додаткової соціальної відпустки на дітей.

Висновок: одинока мати у цьому випадку має право на компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки на дітей лише за 2004 та 2005 роки тривалістю по 7 к. дн. кожна, усього — 14 к. дн.

Наостанок зауважимо, що розрахунок середньої заробітної плати для виплати відпускних, у тому числі й компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки батькам, котрі мають дітей, провадитиметься виходячи з виплат за останніх 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, згідно з Порядком № 100.

Відповідно до ст. 116 КЗпП компенсацію за невикористану відпустку разом з іншими належними працівнику сумами має бути видано в день звільнення, а якщо працівник у цей день не працював — не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.