Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Як обчислити кількість невикористаних днів відпустки, якщо в розрахунковому періоді був простій з вини працівника

Редакція ОП
Оплата праці Грудень, 2013/№ 24
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Як обчислити кількість невикористаних днів відпустки, якщо в розрахунковому періоді був простій з вини працівника

 

Тетяна ГУЛЬ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail: t.gul@id.factor.ua)

 

Працівника було прийнято на роботу до бюджетної установи 01.04.2013 р. З 02.09.2013 р. по 06.09.2013 р. і з 25.11.2013 р. по 05.12.2013 р. в нього був простій без оплати з його ж вини. З 09.09.2013 р. по 22.11.2013 р. працівник перебував на лікарняному. Сума лікарняних склала 4473,70 грн.

06.12.2013 р. такий працівник звільняється згідно зі ст. 38 КЗпП. Сума заробітної плати за період з 01.04.2013 р. по 30.11.2013 р. склала 13325,70 грн. (у тому числі й лікарняні). Тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарні дні.

Як правильно розрахувати дні невикористаної відпустки, якщо був період простою з вини працівника?

(запитання з електронної пошти редакції)

 

Для того щоб відповісти на запитання, як розрахувати кількість днів належної відповідно до закону щорічної відпустки, якщо за робочий рік був простій з вини працівника, з’ясуємо, що з цього приводу зазначено в законодавчих документах.

Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору. При визначенні стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, необхідно керуватися ст. 82 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) і ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Відповідно до цих документів до стажу роботи входить:

1) час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Для того щоб розібратися, включати чи не включати період простою з вини працівника до стажу, що дає право на надання щорічної основної відпустки, з’ясуємо, в чому полягає його відмінність від простою не з вини працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 34 КЗпП простій — це призупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами.

При цьому час простою не з вини працівника оплачується в розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), встановленої працівнику. А час простою з вини працівника не оплачується (ч. 4 ст. 113 КЗпП).

У будь-якому разі, незалежно від причин простою, його має бути документально оформлено. Офіційного документа, як це зробити, немає. Але на сьогодні порядок документального оформлення простою фактично регулюється рекомендаціями, викладеними в листах Мінпромполітики від 01.07.2007 р. № 24/5-4-296, Мінпраці від 23.10.2007 р. № 257/06/187-07.

На час простою оформляються акт простою (фіксуються причини, що зумовили призупинення роботи) та наказ. У цих документах, зокрема, слід зазначити період простою, розмір оплати часу простою (якщо він стався не з вини працівника).

Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, роботодавець має в наказі застерегти необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Працівники підприємств, установ, організацій повинні підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку. У цих Правилах може бути зумовлена необхідність присутності або відсутності працівника на робочому місці в разі простою.

Інакше кажучи, під час простою з вини працівника він перебуває у трудових відносинах з роботодавцем та зобов’язаний підпорядковуватися затвердженим правилам внутрішнього трудового розпорядку. Тож він може бути присутнім на своєму робочому місці, навіть якщо період простою не підлягає оплаті.

Час простою не з вини працівника можна сміливо включити до стажу, що дає право на надання основної щорічної відпустки, оскільки в цей період працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково.

А от час простою з вини працівника включити до стажу, що дає право на надання основної щорічної відпустки, не можна, оскільки такий період не входить до переліку, наведеного у ст. 9 Закону про відпустки і ст. 82 КЗпП.

Час при визначенні стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, обчислюється в календарних днях. Тому при визначенні тривалості щорічної відпустки (пропорційно відпрацьованому часу), а також кількості днів відпустки, що компенсуються при звільненні, стаж роботи зменшують на кількість календарних днів простою з вини працівника (з першого дня такого простою по день, що передує дню, коли працівник фактично став до роботи за даними табеля обліку робочого часу).

Також період простою з вини працівника вплине й на розмір середньоденної заробітної плати для оплати днів відпустки чи виплати компенсації за невикористану відпустку. І вплине у бік зменшення, тобто зменшить суму середньоденної заробітної плати.

Так, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Це означає, що час простою, оплачений з розрахунку 2/3 окладу, виключається з розрахункового періоду. Але це стосується випадків простою не з вини працівника (див. лист Мінпраці від 20.12.2007 р. № 929/13/84-07). У разі ж простою, що стався з вини працівника, дні простою не виключаються з розрахункового періоду.

Розглянемо на описаному в запитанні прикладі, як розрахувати компенсацію за невикористану відпустку*.

*Докладніше дізнатися про всі нюанси розрахунку кількості днів відпустки, що підлягають компенсації, ви можете з консультації (див. «ОП», 2013, № 16, с. 21).

Спочатку визначимо, скільки днів невикористаної щорічної відпустки підлягає компенсації при звільненні.

За період з моменту прийняття на роботу (01.04.2013 р.) по день звільнення (06.12.2013 р.) кількість календарних днів (за винятком святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП), що включаються до стажу для надання основної щорічної відпустки, становить:

250 - 7 - 16 = 227 (к. дн.),

де 250 — кількість календарних днів за період роботи з 01.04.2013 р. по 06.12.2013 р. включно;

7 — кількість святкових та неробочих днів відповідно до ст. 73 КЗпП за період з 01.04.2013 р. по 06.12.2013 р.;

16 — кількість календарних днів за період простою з вини працівника з 02.09.2013 р. по 06.09.2013 р. і з 25.11.2013 р. по 05.12.2013 р.

Визначимо, скільки календарних днів відпустки припадає на один відпрацьований календарний день:

24 : (365 - 10) = 0,0676 (к. дн.),

де 24 — кількість календарних днів основної щорічної відпустки, на які працівник має право за повністю відпрацьований робочий рік;

365 — кількість календарних днів за рік;

10 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

Розрахуємо кількість днів основної щорічної відпустки, що підлягають компенсації за фактично відпрацьований час:

227 х 0,0676 = 15,3452 ≈ 15 (к. дн.).

Тепер обчислимо суму компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки. Для цього визначимо середньоденну зарплату.

Розрахунковим періодом у цьому випадку буде квітень — листопад 2013 року. При цьому дні перебування працівника у простої з його вини не виключаємо з розрахункового періоду. Середньоденна зарплата становитиме:

13325,70 : (244 - 7) = 56,23 (грн.),

де 13325,70 — сума заробітної плати за розрахунковий період квітень — листопад 2013 року;

244 — кількість календарних днів за період квітень — листопад 2013 року;

7 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, що припадають на період квітень — листопад 2013 року.

Сума компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки дорівнюватиме:

56,23 х 15 = 843,45 (грн.).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно