Відпустка та хвороба у випадку звільнення при скороченні штату працівників
Тетяна РУДА, головний редактор (e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)
Леся ФЕДЧЕНКО, юрист-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
11.03.2013 р. працівника повинні були звільнити на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (звільнення при скороченні штату працівників). Усі процедури, пов’язані зі звільненням працівника на цій підставі, у тому числі повідомлення його персонально про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до зазначеної дати, роботодавцем було виконано.
Кількість невикористаних днів щорічної відпустки такого працівника дорівнює 30. 1 березня 2013 року працівник звернувся до роботодавця з проханням надати йому щорічну відпустку з 4 березня 2013 року на 30 календарних днів.
Якою буде дата звільнення в цьому випадку? Чи зберігається право на отримання вихідної допомоги у випадку звільнення датою, пізнішою за 11.03.2013 р.?
Як вплине на процедуру звільнення, якщо працівник у період такої відпустки захворіє?
Чи необхідно перераховувати кількість днів відпустки, що підлягають компенсації при звільненні працівника?
(м. Одеса)
Насамперед зауважимо, що розірвання трудового договору згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) — це розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.
У ситуації, коли розірвання трудового договору відбувається з ініціативи власника, КЗпП висуває певні вимоги, додержання яких для роботодавця є обов’язковим.
Зокрема, про майбутнє звільнення в цьому випадку працівників має бути попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці (ст. 492 КЗпП). Слід урахувати, що з установленого двомісячного строку не виключається час перебування працівника у відпустці або період тимчасової непрацездатності (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9). Працівника можна попередити й раніше ніж за два місяці, але при цьому необхідно вказати точну дату звільнення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням. Датою звільнення в такому разі є останній день відпустки.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП з ініціативи роботодавця не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.
Із викладеного вище випливає, що в цьому випадку роботодавець зобов’язаний надати працівнику невикористану відпустку з 04.03.2013 р. на 30 календарних днів. Останнім днем відпустки в цьому випадку є 03.04.2013 р. (8 березня 2013 року — святковий день, на який відпустка продовжується, але цей день не оплачується). Цією ж датою працівника має бути звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.
При цьому право на виплату вихідної допомоги працівник не втрачає, оскільки згідно зі ст. 44 КЗпП у випадку звільнення працівника на підставі, передбаченій п. 1 ст. 40 КЗпП, вихідна допомога виплачується в розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Отже, при зміні дати звільнення з 11.03.2013 р. на 03.04.2013 р. унаслідок об’єктивних причин, обумовлених обов’язком роботодавця виконати вимоги чинного законодавства, підстава для звільнення не змінюється. А це означає, що, звільнивши працівника 03.04.2013 р., роботодавець зобов’язаний йому нарахувати вихідну допомогу.
На практиці трапляються ситуації, коли працівник у період відпустки захворів. Припустимо, що у випадку, який розглядається нами, зазначений працівник хворів з 20.03.2013 р. по 27.03.2013 р. включно, про що свідчить виданий йому в установленому порядку листок непрацездатності.
У такій ситуації чинне законодавство свідчить про таке. Згідно з абзацом першим ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку. Перенести щорічну відпустку на інший період працівник не може, оскільки він звільняється. Продовжити ж таку відпустку працівник має повне право, про що він повинен повідомити роботодавця. У разі якщо працівник бажає продовжити відпустку на період тимчасової непрацездатності, зміниться і дата звільнення такого працівника. Оскільки останнім днем відпустки є 11.04.2013 р., саме цим днем роботодавець має право звільнити працівника. Але підстава звільнення залишається колишньою — скорочення штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП). У цій ситуації роботодавець зобов’язаний також виплатити вихідну допомогу.
Що стосується визначення компенсації за невикористану відпустку при звільненні, то слід ураховувати, що згідно зі ст. 9 Закону про відпустки період щорічної відпустки, а також період тимчасової непрацездатності зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Це означає, що при звільненні працівника 11.04.2013 р. роботодавець обов’язково має нарахувати компенсацію за невикористану відпустку, зароблену за період перебування працівника у щорічній відпустці та на лікарняному.
