Порядок надання держслужбовцям допомоги на поховання родича

Виплату державним службовцям матеріальної допомоги передбачено двома нормативними документами: Законом України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ (далі — Закон № 3723) і постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (далі — постанова № 268).

Матеріальна допомога для оздоровлення держслужбовцям. Згідно зі ст. 35 Закону № 3723 державним службовцям передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Водночас відповідно до п.п. 3 п. 2 постанови № 268 керівники мають право за наявності коштів надавати працівникам матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Зазначені норми стосуються тієї самої матеріальної допомоги для оздоровлення.

Це означає, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки є обов’язковою раз на рік у розмірі окладу, але за наявності коштів у кошторисі установи може бути виплачена в більшому розмірі, та не вище за середньомісячну заробітну плату.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови матеріального та соціально-побутового забезпечення держслужбовців насамперед визначено Законом № 3723.

Так, згідно зі ст. 33 цього Закону державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки й доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Саме цю норму зазначено і в п.п. 3 п. 2 постанови № 268: керівники відповідних держорганів мають право надавати працівникам у межах затвердженого фонду оплати праці матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. При цьому розмір кожного з цих видів матеріальної допомоги не повинен перевищувати середньомісячної заробітної плати працівника.

Слід зауважити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою. Таку допомогу може бути надано держслужбовцю на підставі його заяви в разі настання непередбачених обставин (наприклад, у разі тривалої хвороби працівника, народження дитини, матеріальної скрути, у зв’язку із сімейними обставинами, для компенсації матеріальної шкоди внаслідок стихійного лиха та з інших поважних причин).

Рішення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у кожному конкретному випадку приймається керівником відповідного органу виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, а також за наявності достатніх коштів на здійснення такої виплати. За браком коштів у кошторисі виплата такої допомоги неможлива.

Таким чином, протягом року за рішенням керівника матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань може бути виплачено всім, хто працює на державній службі, якщо для здійснення таких виплат вистачає коштів. При цьому право на її отримання держслужбовці мають незалежно від того, чи отримали вони допомогу на оздоровлення згідно зі ст. 35 Закону № 3723.

Допомога на поховання родичів. Щодо цього виду допомоги зауважимо таке.

У нормативно-правових документах про надання держслужбовцям допомоги на поховання родичів за рахунок коштів держустанови нічого не йдеться.

Водночас слід зауважити, що допомогу на поховання родича державного службовця можна виплатити за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФСС ТВП), але тільки в разі, якщо такий родич був членом його сім’ї та перебував на його утриманні. Порядок надання допомоги на поховання за рахунок коштів ФСС ТВП регламентується Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240).

Так, відповідно до ст. 45 цього Закону допомога на поховання за рахунок коштів ФСС ТВП надається, зокрема, у разі смерті членів сім’ї, які перебували на утриманні застрахованої особи, а саме:

— дружини (чоловіка);

— дітей, братів, сестер, онуків, котрі не досягли 18 років або старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних училищ і вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;

— батька, матері;

— діда, баби за прямою лінією споріднення.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 2240 не вважаються такими, що перебували на утриманні, члени сім’ї застрахованої особи, які мали самостійні джерела коштів для існування, наприклад, отримували заробітну плату, пенсію, у тому числі пенсію по інвалідності (див. також лист ФСС ТВП від 24.03.2008 р. № 04-06/Ш-30з-43).

Допомога на поховання надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним та фізичним особам, які здійснювали поховання. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення (у тому числі й допомога на поховання) і соціальні послуги призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Рішення про призначення (відмову у призначенні) допомоги на поховання приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, до якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (ч. 3 ст. 50 Закону № 2240). Таке рішення оформляється протоколом не пізніше дня, наступного за днем звернення, що передається до бухгалтерії установи для проведення виплат. Виплата допомоги здійснюється не пізніше наступного робочого дня після отримання грошових коштів від ФСС ТВП (ч. 4 ст. 52 Закону № 2240).

Незайвим буде відзначити, що допомога на поховання особи, яка є пенсіонером, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду незалежно від того, чи перебувала така людина у трудових відносинах на момент настання смерті. Таку позицію підтримує ФСС ТВП у листі від 24.03.2008 р. № 04-06/Ш-30з-43.

Дійсно, згідно з п. 5 ст. 34 Закону № 2240 застраховані особи в системі соціального страхування мають право на отримання за рахунок коштів цього Фонду допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві). Родичам зазначених категорій осіб допомога на поховання виплачується за рахунок коштів відповідних цільових фондів соціального страхування.

Допомога на поховання за рахунок коштів ФСС ТВП надається в розмірі, установленому правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, передбаченого законом (ст. 46 Закону № 2240). Відповідно до постанови правління ФСС ТВП від 16.11.2011 р. № 55 розмір допомоги на поховання з 1 січня 2012 року встановлено в сумі 2200 грн. Така сума допомоги виплачується й у 2013 році.

Підставою для призначення допомоги в разі смерті члена сім’ї працівника є заява працівника, до якої він додає такі підтверджуючі документи (ч. 4 ст. 51 Закону № 2240):

— копію свідоцтва про смерть члена його сім’ї;

— витяг із Реєстру про смерть для отримання допомоги на поховання, виданий органом РАЦСу (на підставі п. 3.3 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Мін’юсту від 24.07.2008 р. № 1269/5);

— довідку з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.

На сьогодні склалася така ситуація, що довідку про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи ні управління житлово-комунального господарства, ні виконавчі органи райради (міськради) не видають. За усними роз’ясненнями фахівців органів ФСС ТВП, у такій ситуації працівнику нічого не залишається, як підтвердити факт перебування померлого члена сім’ї на його утриманні в судовому порядку.