Підрахунок днів відпустки вчителя для визначення її максимальної тривалості
Тетяна ГУЛЬ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail:t.gul@id.factor.ua)
Тривалість щорічної відпустки вчительки загальноосвітньої середньої школи становить 56 календарних днів. Також вона є матір’ю двох дітей віком до 15 років та має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.
Чи можна надати такій працівниці і щорічну відпустку, і додаткову відпустку на дітей, якщо загальна тривалість цих відпусток перевищує 59 календарних днів?
(м. Дніпропетровськ)
Так, можна . Пояснимо чому.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/ВР (далі — Закон про відпустки) загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам і науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів (ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки).
Конкретна тривалість щорічної основної відпустки таких працівників визначається Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, затвердженим постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346 (далі — Порядок № 346), залежно від типу закладу й посади, яку обіймає працівник.
Перелік педагогічних працівників середніх навчальних закладів визначено розд. ІІІ додатка до Порядку № 346, згідно з яким учителі всіх спеціальностей середніх навчальних закладів мають право на щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів.
Для того щоб розібратися, чи включається додаткова відпустка на дітей до складу відпусток, на які поширюється обмеження, установлене ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, необхідно з’ясувати, які існують види відпусток.
Так, згідно зі ст. 4 Закону про відпустки встановлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
— основна відпустка (ст. 6 Закону про відпустки);
— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);
— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 Закону про відпустки);
3) творча відпустка (ст. 16 Закону про відпустки);
4) відпустка для підготовки та участі у змаганнях (ст. 161 Закону про відпустки);
5) соціальні відпустки:
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону про відпустки);
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону про відпустки);
— відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 181 Закону про відпустки);
— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки);
6) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону про відпустки).
Як бачимо, додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, а обмеження щодо тривалості відпустки, установлене ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, стосується виключно щорічних відпусток (основної та додаткових).
Більше того, як зазначено в абзаці сьомому ст. 20 Закону про відпустки, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається понад тривалість щорічних відпусток, передбачених ст. 6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами. Таку позицію підтвердило і Мін-праці в листі від 03.03.2008 р. № 43/13/133-08.
Таким чином, при підрахунку кількості днів відпустки з метою додержання обмеження тривалості відпустки у 59 календарних днів, установленого ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, дні соціальної додаткової відпустки на дітей не враховуються.
