Щодо оподаткування коштів або вартості послуг, які надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку

Відповідно до п.п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ.

Згідно з п.п. 165.1.19 ст. 165 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Отже, норми цього підпункту мають бути застосовані юридичною особою — благодійною організа­цією або роботодавцем платника податку за наявності відповідних підтвердних документів, тобто за фактом проведення дій щодо лікування та медичного обслуговування платника.

При цьому рекомендуємо платникам податку для підтвердження фактично здійснених ними витрат, пов’язаних з лікуванням та медичним обслуговуванням, надавати договори, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача), платіжні та розрахункові документи тощо.

Водночас згідно з п.п. «а» п.п. 170.7.4 ст. 170 ПКУ не включатиметься до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надаватиметься резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь­якій сумі (вартості) у випадках та з дотриманням умов, визначених цим підпунктом Кодексу, зокрема закладу охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку, у тому числі для придбання ліків. При цьому слід мати на увазі, що до запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування норми зазначеного підпункту поширюватимуться на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених у цьому пункті обмежень).

Заступник Голови А. Ігнатов

Слід зауважити: у Податковому кодексі (далі — ПК) визначено кілька норм, які встановлюють пільгу щодо обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) допомоги на лікування.

Однією з них є пільга, установлена п.п. 165.1.19 ПК. Саме про неї йдеться в листі, що коментується.

Нагадаємо: згідно з п.п. 165.1.19 ПК не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податків за рахунок коштів його роботодавця за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, які компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Оскільки на сьогодні систему загальнообов’яз­кового державного соціального медичного страхування в Україні не запроваджено, то, на нашу думку, норми п.п. 165.1.19 ПК поширюються на загальну суму допомоги, надану роботодавцем на зазначені цілі.

Таким чином, на сьогодні основні вимоги для необкладення ПДФО сум допомоги на лікування та вартості медичного обслуговування, що надається роботодавцем на підставі п.п. 165.1.19 ПК, такі:

1) допомога надається працівнику підприємства на його лікування або медичне обслуговування;

2) працівник має надати підтверджуючі документи про понесені ним витрати на лікування.

У листі, який коментується, фахівці ДПСУ додали, що положення п.п. 165.1.19 ПК можуть застосовуватися роботодавцями виключно за фактом проведення дій з лікування та медичного обслуговування платника. Отже, отримати таку неоподатковувану допомогу на лікування платник — працівник підприємства має право тільки за наявності документів, що підтверджують уже понесені ним витрати на лікування, та в сумі, яка дорівнює сумі таких витрат. Інших обмежень щодо розміру такої допомоги ПК не встановлено.

Для підтвердження фактично понесених витрат, пов’язаних із лікуванням та медичним обслуговуванням, податківці рекомендують платникам податків — одержувачам допомоги на лікування надавати договори, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (одержувача), платіжні та розрахункові документи тощо.

Зауважимо: у листі від 02.07.2004 р. № 4168/к/17-3115, виданому ДПАУ до набуття чинності ПК, що роз’яснював порядок надання допомоги на лікування, аналогічний розглянутому, податківці вказували, що підтверджуючими документами можуть бути документи медичних установ стосовно необхідності проведення такому працівнику конкретного лікування (медичного обслуговування), а саме: довідки, виписки з амбулаторних карток, рецепти, рахунки-фактури медичних установ, договори на медичне обслуговування тощо. Ураховуючи роз’яснення, викладені в листі, що коментується, необхідно додати: крім перелічених вище документів, працівник зобов’язаний надати хоча б один документ, який підтверджує проведення оплати за лікування (платіжний, розрахунковий документ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувані суми допомоги на лікування та медичне обслуговування відображаються роботодавцем з ознакою доходу «143», оподатковувані (якщо зазначені вище вимоги не дотримано) — з ознакою доходу «126» як дохід у вигляді додаткового блага.

Єдиний соціальний внесок із суми допомоги на лікування та медичне обслуговування, що надається згідно з п.п. 165.1.19 ПК, не справляється.

Тетяна РУДА, головний редактор
(e­mail: t.rudaya@id.factor.ua)