Установлення перерви для відпочинку тривалістю менш ніж одна година
Ганна ХОРОШКО, головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин управління праці та зайнятості Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
У бюджетній організації (з режимом роботи з 08:00 до 17:00) встановлено перерву для відпочинку і харчування тривалістю 1 година. Якої мінімальної тривалості можна встановити перерву? Чи можна за заявою працівників установити в організації перерву 30 хвилин та за рахунок цього скоротити на півгодини режим робочого дня до 16:30?
(м. Харків)
Стосовно встановлення перерви для відпочинку та харчування вказано у ст. 66 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Так, згідно з цією нормою працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Така перерва не включається в робочий час і повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
З приводу тривалості перерви для відпочинку та харчування у листі Міністерства соціальної політики України від 03.02.2012 р. № 31/13/133-12 вказано: обмеживши максимальну тривалість обідньої перерви двома годинами, законодавство не визначає її мінімальної тривалості. Проте її тривалість має бути такою, щоб перерва виконувала своє призначення. Тривалість перерв для відпочинку та харчування встановлюється роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, установлених чинним законодавством та Галузевою угодою.
Так, у ч. 2 ст. 66 КЗпП зазначено, що час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Нагадаємо, що ст. 142 КЗпП передбачено: трудовий розпорядок в установах (організаціях) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.
Крім того, у ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII вказано, що у колективному договорі, зокрема, зазначається режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку.
Отже, трудове законодавство не містить вимог щодо мінімальної тривалості перерви для відпочинку та харчування. Разом із тим її тривалість обов’язково повинна бути визначена у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі. При цьому у цих документах сторони мають право встановити перерву тривалістю менше, ніж одна година, для всіх або окремих груп працівників. Проте у будь-якому випадку тривалість перерви повинна виконувати своє основне призначення, тобто за цей час працівник повинен встигнути відпочити та вжити їжу.
Також слід ураховувати норму ч. 4 ст. 66 КЗпП, відповідно до якої на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
