Право на путівку на санаторно-курортне лікування
Світлана ДИМИТРЕНКО, начальник відділу вдосконалення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування Міністерства соціальної політики України
Особа, яка не працює, здійснює догляд та отримує компенсаційну виплату по догляду за інвалідом І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку, у районних органах Управління праці та соціального захисту населення.
Чи має право зазначена вище особа на отримання путівки на санаторно-курортне лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?
(лист з електронної пошти)
Умови отримання путівок від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФСС ТВП) регулюються Порядком отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління ФСС ТВП від 25.02.2009 р. № 12.
Цим Порядком передбачено, що отримати таку путівку за основним місцем роботи можуть застраховані особи, а також члени їх сім’ї. Рішення про виділення путівки приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації на підставі особистої заяви застрахованої особи та довідки на отримання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом МОЗ «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» від 27.12.99 р. № 302).
Щоб з’ясувати, чи має право непрацююча працездатна особа, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або престарілим, на отримання путівки від ФСС ТВП, слід з’ясувати, чи належить вона до застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають, зокрема, застраховані громадяни України та члени їх сімей.
Окрім цього, на підставі ч. 1 ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа і члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення у спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом ФСС ТВП на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
У свою чергу, застрахована особа для цілей цього Закону — це найманий працівник, а також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (п. 2 ст. 2 Закону № 2240).
Оскільки така особа не працює, вона не є найманим працівником. Водночас зазначена у запитанні особа отримує відповідну компенсацію в органах управління праці та соціального захисту населення, які перераховують за неї єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) за осіб, що є непрацюючими працездатними особами, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, та отримують допомогу або компенсацію згідно із законодавством, страхові внески сплачуються органами праці та соціального захисту населення і не сплачуються самими особами.
Сума єдиного соціального внеску, який сплачується з такої допомоги або компенсації згідно із Законом № 2464, спрямовується на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, період, коли непрацююча працездатна особа здійснює догляд за інвалідом І групи або престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, зараховується до страхового стажу для призначення пенсії та не зараховується до страхового стажу для загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що непрацююча особа, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, і одержує за це відповідну допомогу або компенсацію, не є застрахованою особою для цілей Закону № 2240 і відповідно не має права на отримання путівки на санаторно-курортне лікування за рахунок ФСС ТВП.
