Оплата праці та надання відпустки науково-педагогічним працівникам при роботі за сумісництвом у позашкільних навчальних закладах

Відповідно до п. 73 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, погодинна оплата педагогічних працівників у навчальних закладах допускається при оплаті за години заміщення тимчасово відсутніх у зв’язку з хворобою або з інших причин вчителів, вихователів, викладачів тощо, яке тривало не більше двох місяців, а також при оплаті працівників підприємств, організацій та установ, які залучаються до педагогічної роботи.

Розмір погодинної оплати визначається шляхом ділення місячної тарифної ставки, встановленої за відповідною посадою, на середньомісячну норму годин календарного року, передбачену за цими посадами педагогічних працівників.

Крім того, розміри погодинної оплати праці затверджені в додатку 16 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 (далі — наказ № 557) для їх застосування при оплаті праці працівників усіх галузей економіки, в тому числі за проведення навчальних занять з учнями усіх категорій, а саме: для професора — 5,04; для доктора наук — 3,99; для доцента або кандидата наук — 3,40; для осіб, які не мають наукового ступеня, — 2,85 відсотка посадового окладу (ставки) працівника I тарифного розряду, який на цей час становить 852 грн.

Тож обмежень щодо застосування погодинної оплати праці за проведення навчальних занять з учнями позашкільних навчальних закладів у розмірах, передбачених додатком 16 до наказу № 557, не встановлено.

У випадках, коли роботу керівників гуртків, секцій тощо, в тому числі наукових гуртків, у позашкільних навчальних закладах виконують залучені з вищих навчальних закладів науково-педагогічні працівники обсягом до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, яка не вважається сумісництвом (п. 3 Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 р. № 43), така робота може оплачуватися як за годинними ставками, визначеними виходячи з розміру місячної тарифної ставки, так і за ставками, затвердженими в додатку 16 до наказу № 557.

Якщо оплата праці працівників здійснюється за розмірами погодинної оплати праці, визначеними в додатку 16 до наказу № 557, то компенсація за невикористану відпустку не виплачується, оскільки п. 1 примітки до цього додатка встановлено, що ставки погодинної оплати включають оплату за дні відпустки.

Але відповідно до вимог Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР відпустка має надаватися пропорційно відпрацьованому робочому року, який відлічується з дня укладення трудового договору, виходячи з установленої законодавством тривалості відпустки без її оплати, оскільки вона вже врахована при оплаті праці.

Відповідно до ст. 3 цього Закону у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У такому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Статтею 21 КЗпП України установлено, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.