Теми статей
Обрати теми

Щодо практики застосування підзаконних нормативних актів з оплати праці

Редакція ОП
Лист від 24.04.2013 р. № 4566/0/14-13/13

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Щодо практики застосування підзаконних нормативних актів з оплати праці

Лист від 24.04.2013 р. № 4566/0/14-13/13

 

Міністерство соціальної політики розглянуло звернення щодо надання роз’яснення стосовно практики застосування підзаконних нормативних актів <…> та повідомляє.

1. Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження; оклад, доплати, надбавки, премії, які мають постійний характер (щомісячні, квартальні тощо), тобто нараховані працівникові елементи заробітної плати за відпрацьовані ним дні.

Допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, період, коли за працівником зберігається середня заробітна плата відповідно до законодавства, а також одноразові виплати не включаються до денної заробітної плати працівника при порівнянні.

2. Відповідно до частини другої статті 35 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439 затверджено Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Частиною третьою статті 50 Закону визначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комі-сією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Враховуючи викладене, згідно з частиною другою статті 36 Закону дні тимчасової непрацездатності застрахованої особи, щодо яких відповідно до листка непрацездатності є відмітка про порушення режиму, встановленого для неї лікарем, оплаті за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не підлягають. Водночас відповідно до абзацу другого частини третьої статті 50 Закону комісія (уповноважений) із соціального страхування має встановити наявність підстав для відмови у наданні матеріального забезпечення та соціальних послуг.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — постанова № 524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Ця виплата є обов’язковою.

Належність працівників до медичних та фармацевтичних регулюється такими нормативними актами.

Стаття 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до зазначених осіб встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Такі вимоги визначено наказами МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та від 29.03.2002 р. № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (випуск 78 «Охорона здоров’я»).

З огляду на викладене до медичних та фармацевтичних працівників належать особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, — професіо-нали з повною вищою медичною і фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які, зокрема, закінчили вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку і отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторії, за наявності стажу роботи на посаді лікаря-лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу II наказу № 195 та примітка до нього).

Отже, право на матеріальну допомогу згідно з постановою № 524 мають особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які обіймають посаду лікаря-спеціаліста або можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів.

Лікарі всіх спеціальностей санітарно-епідеміологічної служби мають право на виплату матеріальної допомоги згідно з постановою № 524.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення лікарям ветеринарної медицини, то вони мають право на таку допомогу відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно з цим пунктом керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право в межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

 

Заступник Міністра — керівник апарату
В. Коломієць

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

 

Актуальні питання щодо оплати праці за період відрядження, оплати лікарняних листків та видачі матеріальної допомоги

 

1. Оплата праці за період службового відрядження.

Згідно зі ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче від середнього заробітку.

Інакше кажучи, при оплаті праці за період службового відрядження необхідно порівняти середньоденний заробіток, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). У разі якщо денний заробіток:

— вище середнього заробітку, то час відрядження необхідно оплатити виходячи з денного заробітку, тобто оплатити дні відрядження, як і решту робочих днів місяця;

— нижче середнього заробітку, то за час відрядження необхідно виплатити середню зарплату, розраховану згідно з Порядком № 100.

Нагадаємо, що середньоденна зарплата відповідно до Порядку № 100 у загальному випадку розраховується виходячи з виплат, нарахованих за останні 2 календарні місяці роботи, які передують місяцю направлення у відрядження. При визначенні середньоденної зарплати за розрахунковий період ураховуються виплати, зазначені в п. 3 Порядку № 100, та не враховуються виплати, наведені у п. 4 цього Порядку. Слід урахувати, що додатково до виплат, які зазначено в п. 4 Порядку № 100, при визначенні середньоденної зарплати за 2 місяці не враховуються виплати за період, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпусток, середній заробіток за період відряджень тощо) і допомога по тимчасовій непрацездатності.

Як розраховувати денний заробіток, у нормативних документах, на жаль, не визначено. Залишається тільки задовольнятися офіційними роз’ясненнями Мінсоцполітики. Так, окремі роз’яснення з цього питання було надано фахівцями Мінсоцполітики в листах від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12 («ОП», 2012, № 11, с. 5), від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12 («ОП», 2012, № 15, с. 3). Із цих листів випливало, що до денного заробітку працівника включаються всі елементи зарплати, які працівник отримує згідно з умовами трудового, колективного договору в місяці, коли його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо. Порівняльні розрахунки необхідно здійснювати виходячи з повного робочого місяця.

Водночас відкритим залишалося питання щодо включення до розрахунку денного заробітку премій, що мають постійний характер (щомісячні, квартальні тощо).

У листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики доходять такого висновку: до розрахунку денного заробітку повинні включатися премії, що мають постійний характер (щомісячні, квартальні тощо). При цьому, оскільки особливого порядку включення до розрахунку денного заробітку квартальної премії немає, то її сума враховується в розрахунку в повному розмірі.

Що стосується таких виплат, як допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, то вони не включаються до розрахунку денного заробітку.

2. Оплата лікарняного листка в разі, якщо в ньому є відмітка про порушення режиму.

Згідно з п. 4.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом ФСС НВВ, МОЗ, Мінпраці та ФСС ТВП від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, причинами порушення призначеного хворому режиму можуть бути: несвоєчасне з’явлення на прийом до лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування; вихід на роботу без дозволу лікаря; виїзд на лікування до іншої установи охорони здоров’я без відмітки про дозвіл на виїзд; відмова від направлення або несвоєчасне з’явлення на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК).

У разі якщо таке порушення сталося, то у графі «Відмітки про порушення режиму:» листка непрацездатності вказується дата порушення режиму і засвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму зазначаються у графі «Примітка:».

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) або МСЕК, втрачають право на допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Частиною 3 ст. 50 Закону № 2240 визначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування. З урахуванням цього дні тимчасової непрацездатності застрахованої особи, щодо яких у листку непрацездатності є відмітка про порушення режиму, установленого для хворого лікарем, оплаті за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не підлягають.

Водночас, як зазначено в листі, комісія із соціального страхування має встановити наявність підстав для відмови в наданні матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Потрібно додати, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється згідно з Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439.

У п. 4 цього Порядку відсутня така підстава для відмови в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, як порушення режиму, установленого лікарем для хворого. Тому формально роботодавець не має права відмовити в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в разі, якщо дні, протягом яких хворий порушував режим лікування, припадають на перші п’ять днів тимчасової непрацездатності.

3. Матеріальна допомога згідно з постановою № 524: хто має на неї право.

Згідно з абзацом третім п. 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524) встановлено, що з 01.01.2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) обов’язково виплачується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Право на виплату такої матеріальної допомоги мають особи, допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, — професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою і спеціалісти з неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною та неповною вищою (немедичною) освітою, які передбачені наказом МОЗ «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю від 25.12.92 р. № 195.

Як зазначено в листі, що коментується, оскільки лікарі всіх спеціальностей санітарно-епідеміологічної служби є медичними працівниками, то вони мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення, передбачену постановою № 524.

Дія положення постанови № 524 щодо виплати матеріальної допомоги до відпустки на лікарів ветеринарної медицини не поширюється. Такі лікарі мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі п. 4 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298. Така матеріальна допомога виплачується на підставі рішення керівника в межах фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік. Ця матеріальна допомога, на відміну від матеріальної допомоги, передбаченої постановою № 524, не є обов’язковою.

 

Тетяна РУДА, головний редактор
(e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі