У розрахунковому періоді немає відпрацьованих днів: як оплатити лікарняний листок

Це питання непросте. Спробуємо з ним розібратися та розглянемо, як воно вирішується на практиці.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи, до яких саме й належать наймані працівники.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи й період строку випробування, і день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, розрахунок суми лікарняних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з п. 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, упродовж яких застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачували страхові внески.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Порядком № 1266 передбачено виключно такі поважні причини:

— тимчасова непрацездатність;

— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичними показаннями.

У наведеному запитанні розрахунковим періодом є лютий — липень 2013 року.

У зв’язку з тим, що працівник в періоді лютий — червень 2013 року перебував на лікарняному, такі місяці виключаються з розрахункового періоду*. Таким чином, у розрахунковому періоді залишається тільки один місяць — липень 2013 року.

Середньоденна заробітна плата для оплати листка непрацездатності обчислюється шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих днів у такому періоді (п. 14 Порядку № 1266).

Виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (відпускні, компенсація за невикористану відпустку, середня заробітна плата за період виконання громадських обов’язків у робочий час, збереження середньої заробітної плати за час навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації тощо), не беруть участі в розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, оскільки в зазначених випадках працівник фактично не працював. При розрахунку середньої заробітної плати для обчислення лікарняних не беруть участі ні сума середньої зарплати, ні дні, протягом яких вона зберігалася за працівником (див. листи Мінпраці від 25.06.2004 р. № 20-338 і від 02.04.2007 р. № 211/020/153-07).

Із наведених у запитанні даних видно, що в липні 2013 року працівник не відпрацював жодного дня. У цьому місяці він перебував у щорічній відпустці (з 01.07.2013 р. по 17.07.2013 р.), на лікарняному (з 18.07.2013 р. по 29.07.2013 р.), а також були нез’явлення з нез’ясованих причин (30 і 31 липня 2013 року).

Із викладеного вище можна зробити висновок: норми п. 10 Порядку № 1266 в цьому випадку не застосовуються, оскільки вони стосуються виключно таких випадків:

— якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин;

— якщо страховий випадок настав у перший день роботи.

Порядок № 1266 наводить вичерпний перелік поважних причин. А в ситуації, описаній у запитанні, розрахунковий період не було відпрацьовано як з поважної причини (тимчасова непрацездатність), так і з неповажної причини (щорічна відпустка та інші нез’явлення). Отже, середню заробітну плату для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначити виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівнику на момент настання страхового випадку, у зазначених обставинах не можна.

Таким чином, на практиці, ґрунтуючись на цьому висновку, фахівці Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на місцях вважають: оскільки в розрахунковому періоді немає даних, необхідних для розрахунку середньої заробітної плати для оплати листка непрацездатності, то сума оплати такого лікарняного листка дорівнюватиме нулю.

* Нагадаємо, що згідно з п. 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455, листок непрацездатності видається на весь період захворювання або травми, але не більше чотирьох місяців поспіль від дня настання тимчасової непрацездатності, або впродовж п’яти місяців у зв’язку з тим самим захворюванням або його ускладненням за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз — протягом десяти місяців з дня непрацездатності, після чого хворого направляють для огляду на медико-соціальну експертну комісію, яка і приймає рішення про закриття лікарняного, його продовження або визнання особи інвалідом.