Як оформити звільнення працівника у зв’язку з призовом на військову службу
Тетяна БОЛОХОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail: ot@id.factor.ua)
Працівника підприємства призвано до армії. Як правильно оформити його звільнення? Чи необхідно йому нараховувати і виплачувати вихідну допомогу? Чи зберігаються за ним робоче місце і стаж роботи?
(запитання з електронної пошти)
Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу є однією з підстав для розірвання трудового договору (п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р., далі — КЗпП).
Звільнення працівника на такій підставі має певні особливості. Для того щоб правильно звільнити призовника та провести з ним остаточний розрахунок, розглянемо їх докладніше.
Документальне оформлення. Розірвання трудового договору у зв’язку з призовом працівника на військову службу відбувається на вимогу третіх сторін (у цьому випадку — військового комісаріату) і не залежить від волі роботодавця та працівника.
Документальне оформлення звільнення працівника у зв’язку з призовом його на військову службу відрізняється від звільнення з інших підстав тим, що працівник, крім написання заяви про звільнення, зобов’язаний пред’явити власнику чи уповноваженому ним органу (роботодавцеві) повістку з військкомату або інший документ, що підтверджує призов або прийняття на військову службу. На підставі цих документів роботодавець видасть наказ про звільнення такого працівника.
У разі припинення трудового договору у зв’язку з призовом на військову службу дата звільнення погоджується між працівником та роботодавцем з урахуванням дати призову (направлення) на військову службу. Це означає, що звільнення має відбутися не пізніше за дату, зазначену в документі про призов на військову або направлення на альтернативну службу.
Таким чином, у разі призову на військову службу підприємство має припинити трудовий договір з працівником на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП, у день звільнення видати належним чином оформлену трудову книжку (ст. 47 КЗпП) і провести повний розрахунок, виплативши всі належні працівнику від підприємства суми (ст. 116 КЗпП). При цьому в трудовій книжці робиться запис: «Звільнений у зв’язку з призовом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу, п. 3 ст. 36 КЗпП України».
Остаточний розрахунок. Остаточний розрахунок при звільненні працівника на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП має свої особливості. Якщо на дату звільнення у працівника є невикористані дні щорічної відпустки або відпустки працівникам, котрі мають дітей, то, крім зарплати за фактично відпрацьований у місяці звільнення час, роботодавець виплачує такому працівнику компенсацію за невикористану відпустку.
При цьому необхідно пам’ятати, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР у разі звільнення працівника з роботи у зв’язку з призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, відрахування із заробітної плати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не здійснюється.
Вихідна допомога. На сьогодні виплата вихідної допомоги за рахунок коштів роботодавця чинним трудовим законодавством не передбачена. Так, рішенням Конституційного Суду України від 02.05.2008 р. № 10-РП/2008 зміни, унесені до ст. 44 КЗпП Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI, що встановлювали обов’язок роботодавця виплачувати зазначеним особам вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат, визнані неконституційними.
Водночас згідно зі ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII особам, які призиваються на строкову військову службу, має виплачуватися грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів державного бюджету в порядку, установленому КМУ. Аналогічну норму передбачено ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 р. № 1975-XII.
Зверніть увагу: тут ідеться про грошову допомогу, що має виплачуватися за рахунок коштів держбюджету (а не роботодавця) відповідно до спеціального порядку КМУ, який Кабмін досі не затвердив. А оскільки немає порядку та не визначено орган, який має здійснювати таку виплату, законодавчих підстав для виплати грошової допомоги призовникам немає.
Право на працевлаштування. За військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання, при звільненні з військової служби зберігається право на працевлаштування в тримісячний строк на те саме підприємство, до установи чи організації або їх правонаступників на посаду не нижче тієї, яку вони обіймали до призову на військову службу (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII, далі — Закон № 2011). Інакше кажучи, за такими працівниками зберігається не місце роботи, а право на працевлаштування.
Стаж роботи. При звільненні працівника у зв’язку з призовом на військову службу трудовий договір припиняється, а отже, припиняються трудові відносини такого працівника з роботодавцем.
Разом з тим час перебування на військовій службі зараховується громадянам України до їх страхового стажу для призначення пенсії. З 01.01.2004 р. військовослужбовці строкової служби належать до застрахованих осіб (п. 8 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV), і страхові внески за них сплачуються за рахунок коштів держбюджету в розмірі не менше мінімального страхового внеску (ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).
Також час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи обіймала посаду, що передбачала право на пільгову пенсію або пенсію за віком на пільгових умовах (абзац другий п. 1 ст. 8 Закону № 2011).
Стосовно страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності зауважимо таке. На сьогодні період проходження військової служби не включається до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Цей порядок почав діяти з 01.03.2001 р. після набуття чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ.
