Застосовуємо працю неповнолітніх осіб: окремі нюанси
Наталія ГРЕЧКО, головний спеціаліст відділу соціально-трудових відносин управління праці та зайнятості Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
В організації на умовах скороченого робочого тижня працює неповнолітній працівник, якому виповнилося 17 років. У квітні 2014 року до відділу кадрів ним подано заяву про встановлення йому режиму повного робочого часу. Чи має право організація задовольнити таке прохання неповнолітнього працівника?
Чи слід оформлювати такому працівнику трудову книжку із внесенням відповідних записів?
Якщо працівник працевлаштувався в організацію у лютому 2014 року, то чи має він право на щорічну основну відпустку повної тривалості у травні 2014 року?
(м. Луганськ)
Слід відзначити, що відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18 років.
Як випливає зі ст. 188 КЗпП, до роботи дозволяється приймати осіб, які досягли 16 років. Також слід відзначити, що починаючи з 16 років неповнолітня особа має право здійснювати трудову діяльність без згоди батьків, а у віці від 14 до 15 років — згода батьків обов’язкова.
Трудовим законодавством передбачено низку пільг та гарантій неповнолітнім працівникам, серед яких, зокрема, запровадження скороченого робочого часу. Так, згідно зі ст. 51 КЗпП для працівників віком від 16 до 18 років скорочена тривалість робочого часу становить 36 годин на тиждень.
Однією з особливостей скороченого робочого часу є те, що при його запровадженні оплата праці здійснюється за повну, установлену у відповідному порядку тарифну ставку (посадовий оклад).
Як зазначено у ст. 194 КЗпП, заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Праця працівників молодше 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.
Таким чином, установлення неповнолітньому працівнику повного робочого часу навіть за наявності його заяви на це трудовим законодавством не передбачено. Більш того, у разі переведення такого працівника на режим роботи повного робочого тижня (40 годин на тиждень) такі дії роботодавця можуть розглядатися як порушення законодавства про працю.
Слід підкреслити, що неповнолітньому працівнику не доцільно прохати про встановлення йому 40-годинного робочого тижня. Адже незважаючи на те, що він працює 36 годин на тиждень, йому виплачується посадовий оклад (тарифна ставка) у повному розмірі. Наприклад, штатним розписом працівнику 1-го тарифного розряду встановлено посадовий оклад у розмірі 1218 грн., тоді й неповнолітній працівник має право на такий розмір посадового окладу, незважаючи на те, що він працює у режимі скороченого робочого тижня.
Тепер щодо оформлення трудової книжки. Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкція № 58), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад 5 днів.
Якщо неповнолітня особа вже працювала й має трудову книжку, то роботодавець повинен занести до неї відповідний запис.
У разі якщо для неповнолітньої особи організація є першим місцем роботи, то такий роботодавець зобов’язаний завести на неї трудову книжку. Так, як зазначено у п. 2.2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Наостанок відзначимо щодо особливостей надання щорічних відпусток неповнолітнім працівникам. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. При цьому:
— щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зручний для них час* (ч. 13 ст. 10 Закону № 504);
— щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в установі, організації* (ч. 7 ст. 10 Закону № 504).
* Детальний перелік таких працівників див. у «ОП», 2012, № 8, с. 29 — 30. — Прим. ред.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 504 у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він вже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, за умови відсутності причин, наведених у ч. 2 та 3 ст. 22 Закону № 504.
