Висока зарплата – великі податки: правила утримання ЄСВ та ПДФО

Висока зарплата – великі податки: правила утримання ЄСВ та ПДФО

Тетяна ГУЛЬ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail: t.gul@id.factor.ua)

Нарахування заробітної плати у великих розмірах для багатьох організацій, на жаль, рідкісне явище. Але все-таки трапляються випадки, коли виплати працівникам у кілька разів перевищують середньостатистичну зарплату, особливо це стосується випадку, коли працівник звільняється та отримує компенсацію за не використані протягом декількох років відпустки.

У таких ситуаціях у бухгалтерів виникають запитання: чи з усієї суми доходу утримувати внески та податки і в яких розмірах? Щоб ці проблеми не засмучували фахівців, розповімо, як правильно справляти єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) та податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) з такої суми заробітної плати.

ЄСВ. Умови та порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464). Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками ЄСВ є, зокрема, наймані працівники та їх роботодавці.

Базою для нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, суму винагороди фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, суму грошового забезпечення, оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця і допомогу по тимчасовій непраце­здатності, допомогу по вагітності та пологах, допомоги або компенсації згідно із законодавством (абзаци перший та другий п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Для визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних і компенсаційних виплат роботодавцям слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5). Крім того, на виконання ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 розроблено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Таким чином, до бази для справляння ЄСВ включаються виплати, що нараховуються найманому працівнику, включаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією № 5 та не зазначені в Переліку № 1170.

Порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ визначається виключно Законом № 2464 та не залежить від того, чи обкладалися такі виплати ПДФО (ч. 2 ст. 8 Закону № 2464).

Розміри ЄСВ визначені в ст. 8 Закону № 2464. Для звичайних роботодавців розмір ЄСВ у частині нарахувань на заробітну плату встановлюється залежно від класу професійного ризику виробництва, для бюджетних організацій – у розмірі 36,3 %. Розмір ЄСВ для найманих працівників у загальному випадку, тобто в частині утримань, становить 3,6 %.

Стосовно розміру бази нарахування ЄСВ, з якої не справляється ЄСВ, зауважимо таке. Максимальна величина бази нарахування ЄСВ — це максимальна сума бази оподаткування для застрахованої особи та її роботодавця, з якої справляється ЄСВ (п. 4 ст. 1 Закону № 2464). Ця величина дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний місяць.

Нагадаємо розміри максимальної величини бази нарахування ЄСВ на 2014 рік.

Розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ на 2014 рік

Строк дії

Розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ, грн.

01.01.2014 р. – 30.06.2014 р.

20706,00

01.07.2014 р. – 30.09.2014 р.

21250,00

01.10.2014 р. – 31.12.2014 р.

22117,00

ПДФО. Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) передбачене застосування двох ставок ПДФО – 15 і 17 %. Їх застосування залежить від розміру отриманого платником податків доходу, що підлягає оподаткуванню.

База оподаткування, у свою чергу, визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ПКУ).

У наведеному в листі запитанні сума нарахованого працівникові в березні 2014 року доходу становить 21196,00 грн. Ця величина перевищує максимальний розмір бази нарахування ЄСВ (у березні 2014 року він дорівнює 20706,00 грн.).

Таким чином, ЄСВ справлятиметься із суми доходу, що дорівнює 20706,00 грн. Із суми перевищення максимального розміру бази нарахування ЄСВ, яка в нашому випадку становить 490,00 грн. (21196,00 - 20706,00), ЄСВ не справляється.

Сума ЄСВ, що утримується із заробітної плати, складе:

20706,00 х 3,6 : 100 = 745,42 (грн.).

Не забудьте, що ЄСВ «зверху» нараховується також на суму заробітної плати, яка не перевищує сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого у відповідному місяці. У нашому випадку – 20706,00 грн.

Тепер розрахуємо, в якому розмірі слід утримати із заробітної плати ПДФО.

Визначимо базу обкладення ПДФО:

21196,00 - 745,42 = 20450,58 (грн.),

де 21196,00 грн. – сума нарахованої заробітної плати;

745,42 грн. – сума утриманого ЄСВ.

Оподатковуваний дохід обкладатиметься ПДФО за двома ставками (15 і 17 %), оскільки розмір бази оподаткування перевищує 10 мінімальних заробітних плат, установлених на 1 січня звітного податкового року (12180,00 грн.).

Сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, становитиме:

12180,00 х 15 : 100 + (20450,58 - 12180,00) х 17 : 100 = 1827,00 + 1406,00 = 3233,00 (грн.).

Сума, яку виплатять працівникові на руки за березень 2014 року, дорівнюватиме:

21196,00 - 745,42 - 3233,00 = 17217,58 (грн.).