Теми статей
Обрати теми

Про навчальну відпустку працівника у разі його навчання за кордоном

Редакція ОП
Лист від 28.12.2013 р. № 563/13/116-13

Міністерство соціальної політики України

Про навчальну відпустку працівника у разі його навчання за кордоном

Лист від 28.12.2013 р. № 563/13/116-13

(витяг)

 

<…>

Згідно зі статтею 2 Конвенції Міжнародної організації праці № 140 «Про оплачувані учбові відпустки», ратифікованої Законом України від 26.09.2002 р. № 174-IV, кожен член організації розробляє та здійснює політику, що сприяє наданню оплачуваних учбових відпусток, методами, які відповідають національним умовам та практиці.

Умови надання навчальних відпусток визначені статтею 15 Закону України «Про відпустки», згідно з якою працівникам, котрі успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, тривалість яких залежить від курсу, форми навчання та рівня акредитації навчального закладу.

Положення про акредитацію вищих навчальних закладів та спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 09.08.2001 р. № 978, поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.

Підставою для надання такої відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу, в якій мають бути зазначені: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається.

З урахуванням викладеного проблема щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, [в] установах, організаціях України, а навчаються в навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях законодавства про освіту, у тому числі визначенні рівнів акредитації навчальних закладів, порядку їх надання (на підставі якого документа роботодавець має надати працівникові таку відпустку).

Тому, на нашу думку, працівникам, які навчаються в навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням можуть надаватися тільки за умови, що навчання здійснюється в порядку, установленому законодавством відповідної держави, та закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні.

Видана навчальним закладом довідка-виклик є підтвердженням того, що працівник успішно навчається (тобто за ним немає академзаборгованості). Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від навчального закладу або працівника-студента довідок про відсутність за ним академзаборгованості, а також ненадання йому відпустки у зв’язку з навчанням у разі непред’явлення таких довідок є неправомірними.

<…>

 

Директор Департаменту О. Товстенко

img 1

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

Працівник здобуває освіту за кордоном: чи надати навчальну відпустку? Мінсоцполітики «За»!

У листі, що коментується, Мінсоцполітики фактично дозволяє надавати навчальні оплачувані відпустки працівникам українських підприємств (установ, організацій), які здобувають освіту в іноземних вищих навчальних закладах. І все б нічого, якби не одвічне «але» та пресловуті «умови».

Нагадаємо, що на навчальну відпустку мають право працівники, які працюють та паралельно успішно «черпають знання» у вищих навчальних закладах на заочній або вечірній формі навчання (ст. 216 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки).

При цьому тривалість навчальної відпустки* залежить від кількох факторів:

— виду занять, для виконання яких її надають;

— курсу навчання;

— форми навчання (заочна або вечірня);

— рівня акредитації вищого навчального закладу, в якому працівник здобуває освіту.

* Ознайомтесь із тривалістю навчальної відпустки в «ОП», 2013, № 19, с. 30.

Цікаво, що вищезгадані норми не містять вимоги про надання такої відпустки виключно при навчанні у вітчизняних вищих навчальних закладах. Взагалі у них не йдеться про поділ закладів на вітчизняні та іноземні.

Уся «заковика» криється у рівнях акредитації вищих навчальних закладів. Справа у тому, що акредитуватися за вітчизняним законодавством можуть лише вищі навчальні заклади, які здійснюють діяльність на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України (п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. № 978).

Виходить, що право на навчальну відпустку виникає лише у тих працівників, які здобувають освіту у вищих навчальних закладах, акредитованих відповідно до українського законодавства. Тоді як при навчанні за кордоном відповідну відпустку не надають.

Такий висновок із обґрунтуванням у прив’язці до рівнів акредитації вишів кілька років поспіль надавало профільне Міністерство праці (листи від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07 та від 07.12.2005 р. № 647/036/116-05).

«Попуск» для надання та оплати відпустки у зв’язку із навчанням за кордоном був наданий лише у разі наявності прямого пункту про це у колективному договорі. На нашу думку, таке твердження справедливе тільки для госпрозрахункових підприємств. Адже у бюджетній установі, де кожна «копійка на рахунку», конт­ролюючі органи такого не дозволять.

Але близько двох років тому в неофіційній консультації, а на цей час й у листі, що коментується, Мінсоцполітики змінило свою позицію на геть протилежну. Так, Міністерство вважає: працівникам, які навчаються у навчальних закладах за кордоном, додаткова відпустка у зв’язку із навчанням може бути надана. Головна умова: навчання в іноземній державі закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто такого, що визнається в Україні.

Що має на увазі Мінсоцполітики під еквівалентністю дипломів? Справа у тому, що між Україною та низкою держав існує домовленість про взаємне визнання та еквівалентність дипломів про освіту.

Наприклад, за Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації (від 26.05.2000 р.) визнаються еквівалентними:

— диплом про базову вищу освіту і кваліфікацію бакалавра, що видається в Україні вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію (ступінь) бакалавра, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації;

— диплом про повну вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, що видається в Україні, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію дипломованого спеціаліста, що видається в Російській Федерації;

— диплом про повну вищу освіту і кваліфікацію магістра, що видається в Україні, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію (ступінь) магістра, що видається в Російській Федерації.

Подібні Угоди також укладені між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь, Урядом Республіки Казахстан, Урядом Республіки Молдова, Урядом Азербайджанської Республіки, Урядом Угорської Республіки, Урядом Китайської Народної Республіки тощо.

Радимо уважно вивчити угоду щодо визнання документа про освіту, оскільки деякі з них містять окремі вимоги або обмеження до процедури із такого визнання.

Переконалися, що диплом іноземного вищого навчального закладу буде визнаний в Україні? Тоді для отримання навчальної відпустки працівник повинен надати за місцем роботи такі документи:

— заяву про надання відпустки у зв’язку із навчанням;

— довідку-виклик закладу освіти на навчання.

Стосовно останнього документа зауважимо, що на навчальну відпустку претендує лише той працівник, який успішно навчається. А підтвердженням успішності якраз і є довідка-виклик. На нашу думку, це може бути й інший інтерпретований документ від іноземного вищого навчального закладу, в якому працівника викликають на навчання. Тобто таким чином працівник підтверджує, що він дійсно продовжує навчання й має потребу у навчальній відпустці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника довідку про відсутність академзаборгованості. Про це йдеться й у листі, що коментується, а також у листі від 02.01.2013 р. № 2/13/116-13.

Наостанок зауважимо про тривалість навчальної відпустки. Раніше ми відзначили, що вона залежить, зокрема, від рівня акредитації вищого навчального закладу. Звісно, іноземний виш такої акредитації не має. Виходить, що визначити тривалість відпустки у зв’язку із навчанням складно?

Ми вважаємо, що ні. Справа у тому, що рівень акредитації має значення при наданні такої відпустки, коли працівник здобуває освіту на вечірній формі навчання. При навчанні на заочній формі такий фактор вже не відіграє ролі.

Погодьтеся, що працювати на теренах нашої держави та одночасно навчатися в іноземному вищому навчальному закладі можна лише на заочній формі. А тому, на нашу думку, проблем із визначенням тривалості навчальної відпустки не виникне — для цього достатньо звернутися до ст. 15 Закону про відпустки.

 

Людмила БЄЛЄВЦОВА,
експерт з питань оплати праці
(e-mail: l.belevtsova@id.factor.ua)

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі