Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI об’єктом обкладення військовим збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати: основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Зокрема, додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 КЗпП, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Також відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-ХІІ за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.
Тобто збереження та нарахування середнього заробітку працівників на час виконання державних або громадських обов’язків є гарантійною виплатою, яка входить до складу додаткової заробітної плати, а отже, сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є об’єктом обкладення військовим збором на загальних підставах.