Частинами 5 і 6 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) установлено:
ЦИТАТА
«якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника».
Цю норму застосовують тільки щодо працівників, прийнятих за основним місцем роботи. На сумісників вона не поширюється.
Для працівника, працевлаштованого за основним місцем роботи, який частину місяця хворів, а частину працював, і загальна сума доходу (зарплата та лікарняні) якого менше мінзарплати, установленої законом на відповідний місяць (далі — МЗП), розмір ЄСВ визначається так. Суму, що дорівнює різниці між МЗП та фактично нарахованим доходом (зарплата та лікарняні), множимо на ставку, установлену підприємству згідно з класом профризику виробництва або у фіксованому розмірі для бюджетників (тобто на «зарплатну» ставку).
Якщо працівник увесь місяць хворів і сума лікарняних менше МЗП, то на суму, що дорівнює різниці між МЗП і лікарняними, ЄСВ нараховується за ставкою, установленою підприємству для лікарняних (у січні — листопаді 2015 року: 1218 грн. х 33,2 %).
Якщо початок та закінчення тимчасової непрацездатності працівника припадають на різні місяці (наприклад, листок непрацездатності відкрито в січні, а закрито в середині лютого 2015 року), у цьому випадку порядок дій такий:
1) у місяці відкриття лікарняного ЄСВ нараховується на зарплату за фактично відпрацьовані дні місяця без урахування положень ч. 5 ст. 8 Закону № 2464. Підстава — на дату нарахування ЄСВ не відома загальна сума доходу за такий місяць;
2) після надання листка непрацездатності для цілей порівняння з МЗП лікарняні належать до місяців, за які їх нараховано;
3) якщо після розподілу лікарняних у місяці, за який їх нараховано, загальний дохід менше МЗП, роботодавець зобов’язаний застосувати положення ч. 5 ст. 8 Закону № 2464.
Приклад. Працівник бюджетної установи хворів з 19 січня по 7 лютого 2015 року. Оклад працівника — 1400 грн. Страховий стаж — 4 роки. У січні 2015 року йому було нараховано тільки зарплату за фактично відпрацьовані дні 700 грн. У лютому 2015 року працівнику нарахували зарплату 1050 грн. і лікарняні в загальній сумі 577,05 грн. (з них за дні тимчасової непрацездатності в січні 2015 року — 384,70 грн. і в лютому — 192,35 грн. Ставка ЄСВ у частині нарахувань 36,3 %.
Сума зарплати за січень (700 грн.) не перевищує МЗП. Проте оскільки загальна сума доходу за такий місяць не відома на дату нарахування ЄСВ, положення ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 не застосовуються.
ЄСВ у частині нарахувань за січень 2015 року дорівнює:
700 х 36,3 : 100 = 254,10 (грн.).
У лютому 2015 року було надано «перехідний» лікарняний. Після нарахування виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю відносимо їх до місяців, за які їх нараховано.
Загальний дохід працівника за січень 2015 року склав:
700 + 384,70 = 1084,70 (грн.).
Дохід лютого 2015 року:
1050 + 192,35 = 1242,35 (грн.).
Січневий дохід працівника (1084,70 грн.) не перевищує МЗП (1218 грн.). Отже, з різниці в 133,30 грн. (1218 - 1084,70) необхідно сплатити ЄСВ за ставкою 36,3 %.
Дохід, нарахований за робочі дні лютого (1242,35 грн.), перевищує МЗП (1218 грн.). Тому ЄСВ нараховуємо на нього в загальному порядку.
Сума ЄСВ у частині нарахувань у лютому 2015 року становитиме:
1050 х 36,3 : 100 + 577,05 х 33,2 : 100 + 133,30 х 36,3 : 100 = 621,12 (грн.).
