Для вирішення ситуації, наведеної у запитанні, треба звернутися до приписів Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551).
Почнемо з норми, про яку йдеться у запитанні. Так, відповідно до п. 4 ст. 25 Закону № 504 за бажанням працівника відпустка без збереження зарплати в обов’язковому порядку надається:
— учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
— особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких установлений відповідно до Закону № 3551, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно.
Тепер поговоримо про статуси осіб, визначені Законом № 3551 (див. рисунок на с. 16).
Зауважимо, що до учасників війни віднесено, зокрема, працівників установ (організацій), які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством ( п. 13 ч. 1 ст. 9 Закону № 3551). Підкреслимо: осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, відокремлено в окрему категорію осіб, що не належать до ветеранів війни. Як правило, до них віднесені сім’ї військовослужбовців, які загинули.
При цьому Законом № 3551 окремо для кожної із вказаних категорій осіб передбачені певні пільги. Нормами вказаного Закону надання відпустки без збереження зарплати передбачено для учасників війни ( п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону № 3551); осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551 ( п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону № 3551); осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною ( п. 22 ч. 1 ст. 16 Закону № 3551). Водночас Законом № 3551 не визначено право на відпустку без збереження зарплати для учасників бойових дій та інвалідів війни.
Надання відпустки без збереження зарплати вказаним категоріям осіб відповідно до Закону № 3551 повністю узгоджено із надання відпустки без збереження зарплати за підставою п. 4 ст. 25 Закону № 504.
Отже, відпустка без збереження зарплати за підставою п. 4 ст. 25 Закону № 504 може надаватися працівникам, які згідно із Законом № 3551 мають статус:
— учасника війни;
— особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551;
— особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною.
Увага! Працівники, які мають статус учасників бойових дій або інвалідів війни, не мають право на відпустку «за свій рахунок» за підставою п. 4 ст. 25 Закону № 504.
Натомість працівникам — учасникам бойових дій / інвалідам війни надається додаткова відпустка із збереженням зарплати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 772 КЗпП, ст. 162 Закону № 504)*. Таке право в учасників бойових дій та інвалідів війни з’явилося з 06.06.2015 р. (із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 р. № 426-VIII). Водночас з 06.06.2015 р. працівники із вказаними статусами втратили право на відпустку без збереження зарплати відповідно до п. 4 ст. 25 Закону № 504 (ср. ).
* Про особливості її надання читайте в «ОП», 2016, № 19, с. 3; № 17, с. 4. — Прим. ред.
Проте працівники, які мають статус учасника бойових дій або інваліда війни, можуть скористатися відпусткою без збереження зарплати за іншими підставами ст. 25 Закону № 504 (крім п. 4 ст. 25 цього Закону) за наявності права на їх застосування.
Крім того, працівники — учасники бойових дій / інваліди війни мають право на відпустку «за свій рахунок» за підставою «сімейні обставини та інші причини» тривалістю до 15 календарних днів на рік, надання якої передбачено ст. 26 Закону № 504**. Нагадаємо, що відпустка «за свій рахунок» за цією підставою надається за угодою між працівником і роботодавцем.
** Деталі про надання відпустки без збереження зарплати за цією підставою дізнайтеся зі статті у спецвипуску «ОП», 2016, № 16/1, с. 11. — Прим. ред.
