Щодо визначення переліку поважних причин для цілей розрахунку страхових виплат

Міністерство соціальної політики України
Лист від 14.09.2015 р. № 520/18/99-15

<…> Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 439), передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, відпустки без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати є одним із видів відпусток, установлених статтею 4 Закону України «Про відпустки». Статтею 25 зазначеного Закону визначена відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку, статтею 26 — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Крім того, на сьогодні діє норма пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII стосовно надання права керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. Під час здійснення органами виконавчої влади та іншими державними органами цих заходів положення статті 26 Закону України «Про відпустки» у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати не застосовуються.

Також відповідно до пункту 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» передбачалося керівникам центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах, та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, надати право надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. Під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів положення статті 26 Закону України «Про відпустки» в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати не застосовуються.

Враховуючи викладене, Порядком не обмежено види відпусток без збереження заробітної плати, період перебування у яких не враховується при обчисленні середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), лише відпустками, наданими відповідно до Закону України «Про відпустки».

Директор Департаменту соціального страхування та партнерства О. Савенко

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

«Свій рахунок» в розрахунковому періоді — виключаємо із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період

Отже, одним із необхідних етапів розрахунку лікарняних і декретних є визначення календарних днів за розрахунковий період.

У стандартній ситуації алгоритм визначення кількості календарних днів у розрахунковому періоді буде таким:

— підсумовують усі календарні дні в розрахунковому періоді;

— віднімають дні, протягом яких працівник не працював з поважних причин (згідно із законодавством).

Перелік поважних причин визначений у п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Поважними причинами є:

— тимчасова непрацездатність;

— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

— відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;

— відпустка без збереження заробітної плати.

Як бачимо, однією з поважних причин є відпустка без збереження заробітної плати.

Треба зазначити, що норми Порядку № 1266 не містять розшифровки, який саме «свій рахунок» мається на увазі. Тому йдеться тут про усі види відпусток за «свій рахунок», які можуть бути надані згідно з чинним законодавством. Законні підстави для надання відпустки «за свій рахунок» розглянуті в нашому коментарі до листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17.11.2016 р. № 2.4-46-2015 (див. «Щодо визначення переліку поважних причин для цілей розрахунку страхових виплат»). Тому повторюватися не будемо. Проте дещо додамо з приводу ситуації, пов’язаної з наданням відпустки «за свій рахунок» понад тривалість, визначену чинним законодавством.

Приклад. Роботодавець надав працівнику (за його заявою) відпустку за «свій рахунок» на 20 календарних днів (з 1 по 20 червня 2017 року), пославшись в наказі на підставу — ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Підстав для надання такому працівнику відпустки «за свій рахунок» за ст. 25 Закону про відпустки немає. З 7 по 11 серпня 2017 року працівник хворів. Розрахунковий період: серпень 2016 року — липень 2017 року.

Яку кількість днів відпустки «за свій рахунок» виключати із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період: 20, як було надано працівнику, чи 15, як це визначено ст. 26 Закону про відпустки?

На нашу думку, із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період виключають тільки ті дні відпустки без збереження зарплати, які були надані у рамках строків, передбачених чинним законодавством. Якщо роботодавець усе ж оформив «свій рахунок» на більший період, то такі дні «перевищення» вважаються наданими незаконно і тому не є відпусткою «за свій рахунок». Отже, із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період виключається тільки 15 календарних днів відпустки «за свій рахунок». Дні нез’явлення на роботу працівника, понад надану чинним законодавством тривалість відпустки «за свій рахунок» (щодо нашого прикладу — 5 календарних днів), не виключаються із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період.

Олена ОГАЙ, експерт з питань оплати праці (e-mail: оt@id.factor.ua)

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі