Засади діяльності
Організація виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії, їх склад та режим роботи визначені у Порядку транспортування новонароджених дітей високого перинатального ризику в Україні, затвердженому наказом МОЗ від 28.11.2013 р. № 1024 (далі — Порядок № 1024).
Виїзна неонатологічна бригада невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії створюється у складі закладів охорони здоров’я, які приймають новонароджених з інших закладів охорони здоров’я, та є структурним підрозділом відділення інтенсивної терапії новонароджених обласної (республіканської, обласної або міської) дитячої лікарні чи перинатального центру (п. 1.3 Порядку № 1024).
Лікарі, спеціалісти з базовою та неповною вищою медичною освітою, водії виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії виконують функції відповідних спеціалістів станцій/відділень екстреної медичної консультативної допомоги республіканської та обласних лікарень, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (п. 1.4 Порядку № 1024).
Виїзні неонатологічні бригади невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії забезпечують транспортування новонароджених дітей високого перинатального ризику до обласних або міських дитячих лікарень, перинатальних центрів та спеціалізованих лікарень з використанням спеціалізованих автомобілів зі спеціальним обладнанням.
Режим роботи ТА облік робочого часу
Виїзні неонатологічні бригади невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії працюють за затвердженим графіком роботи виходячи з установленої норми робочого часу 38,5 години на тиждень (п.п. 1.1 наказу МОЗ «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 р. № 319).
Не завжди виїзди та повернення цих бригад відбуваються у встановлений графіком час, особливо це стосується територіально віддалених районів та міст області, тому для цих працівників доцільно застосовувати підсумований облік робочого часу.
Застосування підсумованого обліку робочого часу регулюється ст. 61 КЗпП та Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затвердженими наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138 (далі — Методрекомендації № 138).
Підсумований облік робочого часу може запроваджуватися на безперервно діючих підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та господарювання, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу. Таку форму обліку робочого часу роботодавець може запроваджувати за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, а у разі його відсутності це питання може бути врегульовано колективним договором відповідно ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (пп. 1 і 2 Методрекомендацій № 138).
При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), затвердженими керівником закладу за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, а у разі його відсутності це питання має бути передбачено в колективному договорі (п. 3 Методрекомендацій № 138).
У закладах охорони здоров’я застосування підсумованого обліку робочого часу передбачено Галузевими правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я України, затвердженими наказом МОЗ від 18.12.2000 р. № 204-о (далі — Галузеві правила № 204). Підсумований облік робочого часу поширений у стаціонарах, які працюють у цілодобовому режимі, та службі екстреної медичної допомоги.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. Проте в окремих випадках можуть застосовуватися інші облікові періоди — декада, квартал, півріччя, рік (п. 6 Методрекомендацій № 138).
Важливо! Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, установлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
При застосуванні підсумованого обліку робочого часу керівникам закладів необхідно дотримуватися виконання таких основних вимог:
1) затверджувати графіки змінності з дотриманням норм робочого часу за обліковий період з урахуванням умов праці, тобто тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормального числа робочих годин за цей період, передбачених ст. 50 та 51 КЗпП (п. 3 Методрекомендацій № 138);
2) встановлювати тривалість роботи у нічний та денний час до 12 годин у зміну для працівників з нормальними умовами праці (п. 16 Галузевих правил № 204). При цьому для працівників із шкідливими і важкими умовами праці не рекомендується встановлення продовженої тривалості робочого часу (п. 4 Методрекомендацій № 138);
3) не призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль ( ст. 59 КЗпП);
4) доводити графіки змінності до відома працівників, як правило, не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію (п. 16 Галузевих правил № 204);
5) організовувати чергування змінами рівномірно, а перехід з однієї зміни в іншу має відбуватися, як правило, через кожен тиждень у години, визначені графіками змінності (п. 16 Галузевих правил № 204);
6) забезпечувати тривалість перерви в роботі між змінами не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи і час перерви на обід (п. 16 Галузевих правил № 204);
7) вважати надурочним час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, і оплачувати такий надурочний час згідно зі ст. 106 КЗпП, а саме у подвійному розмірі (п. 10 Методрекомендацій № 138).
Водночас для залучення працівників до надурочних робіт обов’язковим є одержання дозволу профспілкового комітету закладу ( ст. 64 КЗпП). Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, та за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 62 КЗпП, до яких відносяться:
— проведення робіт, необхідних для оборони країни, відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
— проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
— необхідність закінчити розпочату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
— необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення або призначення;
— продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів із заміни змінника іншим працівником.
Підкреслимо: надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік ( ст. 65 КЗпП).
Увага! Час роботи працівників виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії, що відпрацьований понад норму робочого часу за обліковий період (місяць, квартал, півріччя), вважається надурочним.
Відповідно всі відпрацьовані надурочні години мають оплачуватися за нормами ст. 106 КЗпП, а саме: «За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки».
Будьте уважні! Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Оплата праці
У питанні оплати праці медпрацівників виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги слід керуватися Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Підвищення за «шкідливість». Посадові оклади працівників вказаних бригад підвищуються на 30 % у зв’язку із шкідливими та важкими умовами праці (п.п. 3.1 додатка 3 до Умов № 308/519), оскільки йдеться про дві підстави для такого підвищення: на 15 % — за роботу у бригаді відділення інтенсивної терапії (п.п. 2.8 додатка 3 до Умов № 308/519) та на 15 % — за роботу у відділенні для новонароджених та недоношених дітей (п.п. 2.9 додатка 3 до Умов № 308/519). Це підвищення установлюють до посадового окладу з урахуванням підвищень за кваліфікаційну категорію, оперативні втручання, диплом з відзнакою, санітарний транспорт (п.п. 2.4.7 Умов № 308/519).
Доплата за роботу у нічний час. Якщо зазначені працівники чергують у нічний час, то їм встановлюється доплата за кожну годину роботи у нічний час у розмірі 50 % годинної ставки за надання невідкладної медичної допомоги. Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку (п. 3.2 Умов № 308/519).
Доплата за додаткові роботи. Працівникам закладів охорони здоров’я може встановлюватися доплата за суміщення професій (посад), збільшення обсягу виконуваних робіт та за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи (у разі хвороби, відпустки, відрядження відсутнього колеги) у розмірі до 50 % посадового окладу. Зазначені виплати можуть здійснюватися в межах фонду заробітної плати (пп. 3.1.1 та 3.1.2 Умов № 308/519).
Увага! Відсотковий розмір доплати за роботу у нічний час (п. 3.2 Умов № 308/519) і доплати за суміщення професій / збільшення обсягу виконуваних робіт / виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (пп. 3.1.1 та 3.1.2 Умов № 308/519) застосовуються до посадового окладу з урахуванням підвищень (п. 3.5 Умов № 308/519).
Якщо здійснюється заміна і працівник виконує обов’язки тимчасово відсутнього працівника з відпрацюванням годин цієї роботи поза межами свого робочого часу за основною посадою, оплата нараховується йому за фактично відпрацьовані години. Проте більш ніж 50 % норми робочого часу тимчасово відсутнього працівника працювати не можна.
Крім того, якщо за штатним розписом виїзні бригади не укомплектовані посадами медичного персоналу, то штатні працівники бригади (відділення, закладу) мають право на роботу за сумісництвом за вакантними посадами.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи протягом місяця — половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245). Робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час за графіком, складеним з урахуванням вимог вказаної постанови.
Надбавка за «безперервність». У центрах екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станціях екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділеннях екстреної (невідкладної) медичної допомоги лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та виїзних консультативних бригад, водії та молодші медичні сестри бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та виїзних консультативних бригад мають право на надбавку за тривалість безперервної роботи (п.п. 6 п.п. 4.1.1 Умов № 308/519).
Працівники виїзних неонатологічних бригад невідкладної допомоги та інтенсивної терапії цим підпунктом не передбачені, а тому вони не мають права на «безперервну» надбавку.
Надбавка за «напруженість». Керівникам закладів охорони здоров’я надано право встановлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання) і за складність, напруженість у роботі у розмірі до 50 % посадового окладу (п. 4.4 Умов № 308/519). Зазначену надбавку може бути встановлено як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом у межах фонду оплати праці.
Надбавка за вислугу років. Усі медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я мають право на надбавку за вислугу років залежно від стажу роботи на посадах медичних працівників у таких розмірах: понад 3 роки роботи — 10 % посадового окладу, понад 10 років — 20 % посадового оклад, понад 20 років — 30 % посадового окладу. Ця надбавка обчислюється виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат (пп. 2 і 6 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1418).
Надбавка за особливий характер праці. Надбавки за особливий характер праці та за особливі умови праці встановлені для працівників системи екстреної медичної допомоги постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги» від 27.03.2013 р. № 199.
Медичні працівники виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії не мають права на ці надбавки, оскільки в Законі України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. № 5081-VI такі працівники не вказані серед претендентів на вказані надбавки.
У цій консультації визначені основні підвищення до посадових окладів, надбавки і доплати, які належать медичним працівникам виїзних неонатологічних бригад невідкладної медичної допомоги та інтенсивної терапії, а також умови їх праці.
