Теми статей
Обрати теми

Осінні переживання: що їм відповісти

Зімовін Олексій, практикуючий психолог, к. психол. н. (e-mail: a.zimovin@id.factor.ua)
Осінь — непростий час для психіки людини. Недаремно саме в цей період поповнюються психіатричні та психоневрологічні заклади. «Вмирання» природи стає символом скінченності людини, плинності її життя. Завершення циклу, в’янення, відхід, прощання, розставання, підбиття підсумків — ось слова, які промовляє осінь. Природно, що саме в цей період будь-хто з нас, а чутливі, тонкі і романтичні натури особливо інтенсивно відчувають негативні переживання. Дамо їм імена: печаль, апатія, роздратування, тривога. Давайте розглянемо кожне з цих переживань і подумаємо, що їм відповісти, як обійтися з ними, для чого вони нам дані.

Печаль

Переживання печалі може знайти прояв у низці почуттів: смутку, нудьги, журби, жалю. Перебуваючи в печалі, людина бачить світ сірим, вона відчуває тяжкість на серці і в усьому тілі. Коли з’являється печаль? Це дуже важливе переживання рефлексії, у тому сенсі, що воно спрямоване в минуле і дозволяє нам оцінити, що було зроблено не так. Прокручуючи в голові заплановане, згадуючи мрії і надії весни, восени людина стикається з необхідністю зрозуміти, куди ж вона прийшла, перед чим опинилася. Печаль уповільнює психіку, налаштовуючи її на споглядальний, аналітичний лад, замість активних дій і прагнень.

Але не варто забувати і про те, що переживання печалі супроводжує будь-яку втрату. Мабуть, у найсильнішому сенсі — смерть близької людини, щоправда, тоді печаль вінчається з гнівом і перетворюється на горювання. Для осінньої ж печалі також характерний цей присмак скінченності, втрати, розлучення. Що ми втратили, що не вийшло, що не змогли зробити, що пішло і цього більше вже ніколи не буде — ось про що говорить нам це переживання.

Печаль допомагає нам «переварити», прийняти нехай неприємну, але реальність.

Ми стикаємося з цією реальністю обличчям до обличчя, розуміючи, що можливості наші обмежені, що багато чого ми не змогли і вже не зможемо зробити. Можливо, воно і на краще, адже прийняття свого безсилля в чомусь допомагає не брати на себе зайвої відповідальності і не відчувати зайвої провини.

Що ж робити зі своєю осінньою печаллю? Дехто прагне розвіяти її веселощами, спілкуванням, відволіктися, переключитися. Узагалі-то, робити цього не варто! Використовуйте печаль як паливо для психіки. Якщо вас засмучують упущені можливості, недостатність зробленого, перегляньте цю історію ще раз, прокрутіть варіанти своїх дій, згадайте альтернативи. Печаль дозволяє набути досвід, усвідомити помилки, прийняти те, що неможливо змінити, і виправити те, що ще піддається виправленню. Дозвольте собі зволікати, не квапитися, грійте душу спокоєм ковдри і наповнюйте її сенсами паруючого чаю. Часто печаль штовхає до самоти. Дозвольте собі побути наодинці, насолоджуючись нею. Поплачте — і ви відчуєте, наскільки легше вам стає.

Щоправда, іноді печаль, навпаки, штовхає нас до інших людей. Людині хочеться дотиків, обіймів, жалю та прийняття. Не варто боятися цих бажань. Знайдіть когось, хто приголубить і пожаліє, розкажіть йому про те, що вас обтяжує, нехай він розділить вашу ношу. Але навіть йому не дозволяйте просто відвести вас від печалі у драйв або натхнення, додивіться історію печалі до кінця. Це дійсно історія, яка навчає того, як далі йти своїм шляхом до щастя.

Але бог з нею, з печаллю… Поговоримо про апатію.

Апатія

«Нічого не хочу. Не буду. Не беру участі. Мені байдуже» — ось слова цього симптому. Осіння природа стає символом згасання енергії, і психіка відображає це. Переживання апатії може викликати паніку, і це вже хороший показник. В іншому ж разі осіння апатія проявляється в тому, що людина не хоче робити те, що вона робить, почувається безсилою. Ніщо її не надихає і не захоплює, аби її тільки лишили у спокої, але і спокій не приносить їй задоволення.

Про що нам говорить апатія? Про втому душі, про те, що вона дуже прагнула долучитися до усього, витрачала енергію, розплескувала ресурси, але ось і їм прийшов кінець.

Так, наші ресурси обмежені, та і межі наші недалекі… Ми так звикли вичавлювати із себе останні соки, намагатися працювати без натхнення, піклуватися без бажання, що рано чи пізно організм все одно бере своє, і тоді він сповіщає: «Я більше взагалі нічого не хочу!».

Що ж робити? Відпочинок може і не допомогти. Шукайте щось, що має сенс. Якщо ваша апатія не симптом серйозної депресії, але ознака простого осіннього спаду, то ви знайдете щось цікаве. Просто шукати варто не там, де ви «ходили» зазвичай. Замість звичних книг варто слухати музику, замість обридлої музики дивитися картини, замість зображень, що остогиділи, читати іронічні оповідання. Коло замикається. Переключіться і знайдете енергію! Якщо зовсім нічого не попадається внутрішньому погляду, скористайтеся простою вправою. Зробіть такий видих, після якого вам здасться, що ви видихнули взагалі все повітря. І забороніть собі робити вдих! Не вдихайте доти, доки організм не зробить це сам проти волі вашої свідомості сильнішою волею підкіркового несвідомого механізму. Разом з цим вдихом прийде й розуміння того, що ви хочете. Але і з апатією не варто розлучатися занадто швидко. Побудьте поряд з нею, придивіться, адже вона, як і печаль, просить вас трохи пригальмувати.

Тривога

Нерідко разом з печаллю й апатією приходить і третя гостя — тривога. Якщо зараз усе завершується і руйнується, і навіть листя, що було таким радісно-зеленим навесні, тепер так сумно-золотаво падає вниз, то що ж чекає на мене завтра, чи встигну я, чи вистачить мені сил? Душа якась розбурхана, скуйовджена, перелякана… І водночас чутлива, сентиментальна, романтична… Те, що раніше можна було зустріти раціонально, тепер будить хвилювання, тривогу, переживання…

Тривоги і страхи охоплюють людину. Відмінність їх у тому, що тривога смутна, темна (я не знаю від чого мені так тривожно), страх завжди відомий (я боюся того-то й того-то).

Що може людина протиставити їм? Реальність теперішнього моменту! Що б жахливе не могло статися в майбутньому, зараз його немає! Оглядіться навкруги і переконайтеся, що ще нічого не упущено, що можна не квапитися, що майбутнього все ще немає, воно ще не прибуло, ви в царстві теперішнього. Вам залишається лише проживати його, спостерігати, зосередитися на ньому і розглядати-розглядати, адже насправді в усіх у нас є дійсно тільки одна серйозна проблема — цей момент часу ніколи більше не повториться! Лікуйте тривогу теперішнім, а страх — реальним. Щоправда, не варто забувати і про позитивність цих переживань, вони немовби попереджають нас про те, що може статися щось, чого б нам не хотілося. Важливо зрозуміти це і приступити до тих дій, які приведуть нас до того, чого ми хочемо. Але сильно тривожитися дійсно не варто!

Роздратування

Будь-яка дрібниця може вивести з рівноваги, розсердити, розпалити переживання до краю… І залишається лише злитися, гніватися і лютитися на все, що відбувається… Ми закінчуємо цю замітку розмовою про роздратування, тому що це переживання, що має спільне з трьома описаними вище — народжується з невиправданих очікувань людини, має і важливу відмінну рису — високий рівень енергії! Нехай вибухами, нехай вихлопами, але роздратований — активний, а сумний і апатичний — ні. Тривожний може бути теж активним, але він не дозволяє собі зробити щось, щоб виправити ситуацію, роздратований це може.

Як бути з цим усім? Не женіть від себе роздратування, злість, гнів. Зіпріться на них. Відчуйте, як руки стискаються в кулаки, як вас трясе від гніву. Використайте цю енергію, щоб почати рухатися, щоб здолати перешкоди, щоб змінити те, що відбувається і змінитися самому. Переживаючи роздратування, зосередьтеся на тому, що вас не влаштовує, а потім знайдіть, як це змінити, нехай не повністю, може хоч трохи поліпшити, на саму крапельку, але ваше роздратування наділить вас силою і дозволить діяти активно.

Так, роздратування — одне з тих дивовижних переживань, що надає сили. Головне — не зупиняти його, не боротися з ним, а дозволити йому бути. Чим сильніше ви женете від себе роздратування, тим на початку його більше, а потім сильніше ви стомлюєтеся, почуваєте себе нещасним, і ось уже трохи відкриває двері… ваша апатія, а разом з нею і печаль.

«Що таке осінь?» — запитував один поет. Осінь — це час, коли все те, що ти виростив зовні свого «Я», проходячи перевірку реальністю, має підрости і всередині. Як би пафосно це не звучало…

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі