Медичні і фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років (п.п. «в» ч. 1 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.92 р. № 2801-XII).
Порядок виплат для працівників, які проходять курси підвищення кваліфікації, визначено в постанові КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695. Згідно з цією постановою вказаним працівникам гарантовано збереження середнього заробітку за основним місцем роботи під час навчання.
Крім того, при визначенні гарантій для медичних працівників на період проходження ними курсів підвищення кваліфікації необхідно керуватися постановою КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (ср. ). В абз. 3 п. 2 цієї постанови вказано: за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
Це означає, що право бути направленим на курси підвищення кваліфікації мають лікарі як за основаною посадою, так і за сумісництвом зі збереженням середньої заробітної плати за кожним місцем роботи.
Слід звернути увагу, що вказана норма діє лише тоді, коли медиків і фармацевтів направляють до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки. Наведена норма не застосовується, якщо працівник підвищував кваліфікацію в інших закладах.
Середній заробіток у цьому випадку обчислюють виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передують події, з якою пов’язана ця виплата, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100*. При цьому середню зарплату розраховують окремо за основним місцем роботи й за сумісництвом.
* Також див. «ОП», 2017, № 14, с. 31. — Прим. ред.
Таким чином, за медичним працівником (лікарем, фельдшером, сестрою медичною), якого направлено на курси підвищення кваліфікації в заклад післядипломної освіти, на весь час навчання зберігається середній заробіток як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Про виплату надбавки за тривалість безперервної роботи вказано в п. 4.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Лікарі-терапевти дільничні поліклінік, центрів первинної медико-санітарної допомоги мають право на таку надбавку залежно від стажу роботи на цих посадах (п.п. 4.1.1 Умов № 308/519).
Порядок обчислення стажу безперервної роботи, що дає право на цю надбавку, наведений у п.п. 4.1.3 Умов № 308/519. Так, час навчання на курсах удосконалення або підвищення кваліфікації за спеціальністю, за винятком часу проходження стажування з перебуванням на посаді лікаря-стажиста, підлягає зарахуванню до стажу безперервної роботи, що дає право на отримання вказаної надбавки (п.п. 3 п.п. 4.1.3 Умов № 308/519).
Висновок: У випадку, наведеному у запитанні, заступника головного лікаря направлено на курси підвищення кваліфікації за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я», що не відповідає спеціалізації лікаря-терапевта дільничного, у якого спеціалізація — «Терапія». Тому за сумісництвом 2-місячний період навчання на курсах підвищення кваліфікації зараховується до стажу роботи за спеціальністю, але не включається до стажу, який дає право на отримання надбавки за тривалість безперервної роботи.
