Щорічна відпустка «за ненормованість»: скільки днів компенсувати при звільненні

При розірванні трудових відносин працівник може скористатися невикористаними днями щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день до звільнення (з наступним звільненням згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504/96) або отримати за них грошову компенсацію.

Якщо працівник не скористається належними днями щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день до розірвання трудових відносин, то йому при звільненні обов’язково виплачують грошову компенсацію за невикористані дні цієї відпустки (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96).

При цьому необхідно визначити кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, за які належить виплатити грошову компенсацію.

Зауважимо: працівник має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день повної тривалості (у наведеному випадку — 7 календарних днів) тільки у тому випадку, якщо він відпрацює в умовах ненормованості увесь робочий рік.

У наведеному випадку працівнику надавалася щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день за перший робочий рік у повному обсязі (7 календарних днів), оскільки цей робочий рік він відпрацював в умовах ненормованості повністю.

Проте він звільняється посеред другого робочого року, за який не скористався жодним днем цієї відпустки. Саме на другий робочий рік приходиться дата звільнення працівника. Тобто другий робочий рік працівник відпрацював не повністю через звільнення. Тож нам необхідно визначити, скільки календарних днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день належить працівнику з дати початку другого робочого року по дату звільнення. Виконаємо це!

Перш за все відзначимо: щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку (п. 8 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7).

При цьому до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, зараховують (ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96):

— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Виходить, що стаж для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день визначають у робочих днях. До такого стажу зараховують ті робочі дні, у які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.

Водночас до стажу для надання щорічної додаткової відпустки «за ненормованість» не зараховують, зокрема, періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження зарплати, соціальних відпустках, перебування на курсах підвищення кваліфікації увесь робочий день, перебування на семінарах і конференціях упродовж усього робочого дня, у службових відрядженнях тощо.

Тобто робочі дні, на які прийшлися ці обставини, виключають із стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку «за ненормованість». Причина: у вказані періоди працівник не працює в умовах ненормованого робочого дня не менше половини тривалості робочого дня, установленого для його посади.

У випадку, наведеному у запитанні, працівник працює протягом 5-денного робочого тижня повний робочий день (8 годин щоденно), установлений для його посади (працевлаштований на умовах повного робочого часу). Виходить, що усі робочі дні у періоді з дати початку другого робочого року (25.09.2017 р.) по дату звільнення (02.03.2018 р.), зараховують до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Це справедливо, якщо у періоді з 25.09.2017 р. по 02.03.2018 р. працівник не знаходився у відпустці без збереження зарплати, на лікарняному тощо.

Тепер ми підійшли до визначення кількості днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що належать працівнику за період з 25.09.2017 р. по 02.03.2018 р.:

1. Визначаємо кількість робочих днів у періоді з дати початку другого робочого року по дату звільнення (з 25.09.2017 р. по 02.03.2018 р.), що зараховуються до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день:

— вересень 2017 року — 5 роб. дн.;

— жовтень 2017 року — 21 роб. дн.;

— листопад 2017 року — 22 роб. дн.;

— грудень 2017 року — 20 роб. дн.;

— січень 2018 року — 21 роб. дн.;

— лютий 2018 року — 20 роб. дн.;

— березень 2018 року — 2 роб. дн.

Усього: 111 роб. дн. (за умови, що у період з 25.09.2017 р. по 02.03.2018 р. працівник не перебував на лікарняному, відпустці без збереження зарплати тощо).

2. Розраховуємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що припадають на один день року: 7 : 250 = 0,028 (к. дн.),

де 7 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, яка належить згідно з колективним договором працівнику за цією посадою за повністю відпрацьований у таких умовах робочий рік;

250 — кількість робочих днів при п’ятиденному 40-годинному робочому тижні з вихідними днями в суботу і неділю та однаковій тривалості робочих днів протягом тижня за повний другий робочий рік працівника, якби він відпрацював його повністю (з 25.09.2017 р. по 24.09.2018 р.).

3. Визначаємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, належних за другий робочий рік: 111 х 0,028 = 3,108 ≈ 3 (к. дн.).