Для того, щоб відповісти на усі ці запитання, перш за все треба звернутися до положень Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Отже, відповідно до ст. 19 цього Закону (а також з урахуванням норм ст. 1861 КЗпП) право на соцвідпустку на дітей має:
— жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінка, яка має дитину з інвалідністю;
— жінка, яка усиновила дитину;
— мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
— одинока мати;
— батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особа, яка взяла під опіку (або піклування) дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— один із прийомних батьків;
— один із батьків-вихователів.
Зараз тривалість соцвідпустки на дітей становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Отже, жінка, яка працює викладачем в училищі та в якої є двоє дітей 2003 року народження, має право на соцвідпустку на дітей за однією підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років». Для того, щоб скористатися соцвідпусткою на дітей за цією підставою, працівниця має надати роботодавцю копії свідоцтв про народження дітей.
Зазначимо: законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на соцвідпустку на дітей. Тому якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку, а у разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні цієї відпустки на підставі ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки (ср. ). Проте тривалість соцвідпустки на дітей визначається на момент набуття на неї права у відповідному році з урахуванням законодавчої бази, що діяла на той час, а не на момент її фактичного використання чи виплати грошової компенсації (листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16 і від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15).
Тобто у випадку, наведеному у запитанні, працівниця має право використати усі дні соцвідпустки на дітей за 2006 — 2018 роки. Підкреслимо: працівниця має право на соцвідпустку на дітей тієї тривалості, яка була встановлена Законом про відпустки у відповідному році.
Тому у таблиці нижче у розрізі цих 2006 — 2018 років покажемо, на яку тривалість соцвідпустки на дітей працівниця набула право.
| Рік, за який надається соцвідпустка на дітей | Тривалість соцвідпустки на дітей, на яку має право працівниця |
| 2006 | 7 |
| 2007 | 7 |
| 2008 | 7 |
| 2009 | 7 |
| 2010 | 10 |
| 2011 | 10 |
| 2012 | 10 |
| 2013 | 10 |
| 2014 | 10 |
| 2015 | 10 |
| 2016 | 10 |
| 2017 | 10 |
| 2018 | 10 |
Пояснимо таблицю стосовно права працівниці на соцвідпустку на дітей за 2006 і 2018 роки.
Почнемо із права працівниці на соцвідпустку на дітей за 2006 рік. Справа у тому, що існують особливості надання соцівідпустки на дітей у перший рік роботи. Оскільки у запитанні не конкретизовано, чи працювала жінка в училище раніше (можливо, вона знаходилася у відпустці для догляду за дитиною віком до трьох років), чи була прийнята на роботу у 2006 році до училища, наведемо різні ситуації:
1. Працівниця працевлаштована до училища раніше 2003 року (або у цьому році) і з 2003 по 2006 роки знаходилась у відпустці для догляду за дитиною віком до 3 років. У такому випадку працівниця у разі виходу на роботу в училище у 2006 році має право на соцвідпустку на дітей за 2006 рік.
2. Жінка з 2003 по 2006 роки ніде не працювала (це видно з трудової книжки) і у 2006 році працевлаштувалася до училища. У такому разі вона має право на соцвідпустку на дітей за 2006 рік за місцем роботи в училищі.
3. У 2006 році жінка перебувала у трудових відносинах з іншим роботодавцем, припинила з ним трудові відносини і працевлаштувалася до училища. За цих обставин працівниця не має права на соцвідпустку на дітей за 2006 рік за місцем роботи у нового роботодавця, тобто в училищі. Справа у тому, що за 2006 рік працівниця повинна була скористатися соцвідпусткою на дітей у попереднього роботодавця або при звільненні отримати від нього (попереднього роботодавця) грошову компенсацію за невикористані дні цієї відпустки (листи Мінсоцполітики від 24.03.2015 р. № 4053/0/14-15/18 і від 31.07.2014 р. № 292/13/133-14).
Тепер про право працівниці на соцвідпустку на дітей за 2018 рік. Граничний вік дитини, до досягнення якого вона враховується при визначенні права на соцвідпустку на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років», становить 15 років. Але зауважимо: надання соцвідпустки на дітей прив’язане до календарного року. Тож соцвідпустка на дітей надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після (лист Мінсоцполітики від 24.03.2015 р. № 4053/0/14-15/18).
Отже, працівниці належить соцвідпустка на дітей за рік, в якому дитина досягає граничного віку для цілей визначення права на цю соцвідпустку. А уже починаючи з року, наступного за роком, у якому дитина досягає граничного віку, працівниця втрачає право на отримання соцвідпустки на дітей.
У випадку, що розглядається, дітям працівниці виповнюється 15 років у 2018 році. Тому у працівниці як у «жінки, яка має двох дітей віком до 15 років» останній раз виникає право на соцвідпустку на дітей за 2018 рік. Тоді як починаючи з 2019 року право на соцвідпустку на дітей за вказаною підставою у неї уже не виникає.
Тож якщо працівниця у 2006 році працювала тільки в училищі (тобто не була працевлаштована у цьому році в іншого роботодавця), то їй за період роботи в училищі з 2006 по 2009 роки належить 28 календарних днів соцвідпустки на дітей, а за період роботи в училищі з 2010 по 2018 роки — 90 календарних днів соцвідпустки на дітей (загалом 118 календарних днів).
Далі поговоримо про поділ соцвідпустки на дітей на частини. Правила поділу відпустки на частини, встановлені ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки, стосуються лише щорічних відпусток. Оскільки соцвідпустка на дітей віднесена до виду соціальних відпусток (ст. 4 Закону про відпустки), то вона не підлягає поділу на частини. Мінсоцполітики (лист від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15) допускає поділ соцвідпустки на дітей на частини тільки у тому випадку, коли працівниця має право на цю відпустку за двома або більше підставами.
У випадку, що розглядається, працівниця має право на соцвідпустку на дітей за однією підставою («жінки, яка має двох дітей віком до 15 років»). Тож за роботу з 2006 по 2009 рік вона має використати соцвідпустку на дітей тривалістю кратно 7, а саме тривалістю 7, 14, 21 або 28 календарних днів. А за 2010 — 2018 роки — тривалістю кратно 10, а саме 10, 20, 30, 40 і далі календарних днів.
Можливі і комбінації. Наприклад, працівниця може скористатися соцвідпусткою на дітей тривалістю 28 календарних днів (за 2006 — 2009 роки) + 10 календарних днів (за 2010 рік). Або ж скористатися соцвідпусткою на дітей за 2006 — 2008 роки тривалістю кратно 7, а потім — соцвідпусткою на дітей за 2009 і 2010 роки тривалістю 17 календарних днів (за 2009 рік — тривалістю 7 календарних днів та за 2010 рік — тривалістю 10 календарних днів), а далі за 2011 — 2018 роки вже користуватися соцвідпусткою на дітей тривалістю кратно 10.
Висновок. У підсумку за роботу з 2006 по 2018 роки (за умови, що працівниця не працювала в іншого роботодавця у 2006 році) працівниця має право на соцвідпустку на дітей тривалістю 118 календарних днів. Причому скористатися цими днями соцвідпустки на дітей вона може навіть після досягнення дітьми 15 років (у 2018 році, 2019 році і далі). Використати дні соцвідпустки на дітей за 2006 — 2009 роки працівниця має тривалістю кратно 7, а за 2010 — 2018 роки — тривалістю кратно 10.
Якщо працівниця не скористається цими днями соцвідпустки на дітей, то при звільненні їй має бути виплачено грошову компенсацію за усі невикористані на момент звільнення дні цієї відпустки.
