Спочатку давайте звернемося до положень ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП). Нею встановлені трудові гарантії для працівників, які в період роботи у роботодавця були прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту про проходження військової служби, під час дії особливого періоду.
За такими особами на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток у роботодавця, у якого вони працювали під час прийняття на військову службу в добровільному порядку (за контрактом).
Розрахунок середнього заробітку для оплати періоду військової служби проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують прийняттю на військову службу. Тобто усі робочі дні служби оплачують виходячи з однієї «середньої». Щомісячно розраховувати нову середню зарплату не потрібно.
Водночас якщо на підприємстві відбулося підвищення окладів (тарифних ставок), середньоденну зарплату слід відкоригувати на коефіцієнт підвищення (див. п. 10 Порядку № 100).
Зверніть увагу, за невиконання роботодавцем вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП (незбереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівником, прийнятим на військову службу за контрактом) абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП передбачено штраф у десятикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення (наразі — 37230 грн.) за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У свою чергу, непроведення коригування середньоденної зарплати є порушенням вимог п. 10 Порядку № 100 і загрожує роботодавцеві штрафом в одну мінзарплату (наразі — 3723 грн.) відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчий розміру МЗП. Якщо ж нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, виявилася нижча законодавчо встановленого розміру МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня мінзарплати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
При невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно виконаній нормі праці.
Середній заробіток, що нараховується працівникові, який проходить військову службу, виплачується не за відпрацьований час / виконану норму праці, а згідно зі ст. 119 КЗпП. Отже, доплата до рівня мінзарплати не проводиться. Працівникові буде виплачена його фактична зарплата (середній заробіток).
Переходимо до другого запитання. Щодо працівника, який вступив на військову службу за контрактом, роботодавець зобов’язаний виконати трудові гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП. Саме ця норма є імперативною в питанні оплати періоду військової служби «солдату підприємства». Тому в період військової служби за контрактом на працівника не поширюються умови введення простою на підприємстві.
